СВТ–2008

Рік 1998-й. Я, щойно заприсяжений пластун-учасник, їду на свій перший крайовий табір – СВТ «Калиновий оберіг», який після кількарічної перерви взялися відродити молоді братчики «Червоної Калини» зі Стрия. Комендантом того табору був Іван «Мур» Нагірний, який сьогодні залишається, напевно, єдиним калинякою, що не пропустив жодного СВТ, що проводилися на теренах України з початку відродження Пласту на початку 90-х! Вже тепер, озираючись на 10 років назад, можна впевнено казати, що СВТ-98 був лише початком. Початком того, що сьогодні абсолютно по праву вважається візиткою «Загону «Червона Калина». Природно, що з часом СВТ змінювалося, вдосконалювалася програма, набиралися досвіду організатори табору. Але незмінним залишилося одне – «дух СВТ», який сьогодні, так само, як і 10 років тому, приваблює все більше і більше юнаків та юначок.

Ну а що ж цьогорічний СВТ? А цьогорічний СВТ став по-своєму унікальним вже хоча б тому, що вперше (принаймні на СВТ, на яких був я) не було «дощової» програми! Так, дощик випадав зрідка, але дуже зрідка і якраз так, щоб не заважати нам. За що Йому велика подяка. Та й взагалі після всіх цих повеней погода, яку я б оцінив на 10 балів з 10, цього року приємно здивувала: сонце, свіже карпатське повітря, кришталево чиста вода в річечці… Романтика, одним словом.

Насолодитися ж всією цією красою мали змогу 39 юнаків та юначок з різних міст України, дехто – вдруге і навіть втретє. Для порівняння, в 1998 році нас, учасників СВТ, було 26 – всі до одного вперше, не знаючи практично нічого про те, що нас чекає. Хоча, як на мене, нове – завжди цікавіше.

З цікавого і нового цього року одразу пригадується «Гламурний день» з фестивалем натільного малюнку (body art) та конкурсом «Містер та Міс СВТ-2008». Такого на СВТ ще ніколи не було точно. Але про все по-черзі.

Почалося все з того, що розтаборовуватися довелося на трохи іншому місці, ніж в попередні 3 роки, але місці як мінімум не гіршому, в дечому навіть кращому: і до ігрових майданчиків ближче, і світанкове сонце просто таки незабутнє.

А скільки позитивного заряду додавало це ранкове сонце на руханках друга Хана? Ох ця «Руханка Хана»… Чи можна уявити сьогодні СВТ без «Вправи стрийських хлопців», «Кавалєрських вправ» і ще стільки всього, на перший погляд, незвичного і цікавого, але так потрібного при заняттях спортом? Дуже сумніваюся.

Отже, розтаборувалися ми – і пішла програма повним ходом: заняття, заняття, заняття. І так до третього дня, поки не прийшла черга «Рейнджерського кидка». Сказати, що «кидок» приніс море задоволення всім без винятку учасникам, нічого не сказати, а брати-близнюки Кабанюри (Остап та Андрій Кравці), через свої чудернацькі витівки, чесно заслужили звання «Володарів болота».


Далі були традиційна «вітамінна» (назву її так через велику кількість чорниць, в народі – афенів, яку встигаємо з’їсти за той час) мандрівка на славну гору Парашку, яка цього року особливо пам’ятною повинна стати для друга «Калітоса» (Романа Тичинського), який на вершині гори приймав Пластову Присягу, та «Смуга перешкод», яка стала чудовим матеріалом для імпрез на одну з ватер.

Треба сказати, що вечірній «розважальній» програмі ми завжди намагалися приділяти трохи більше уваги. Цього ж року в цьому нам дуже допомагали подруги-сестрички із ланки інструкторів. Кожна ватра була по-своєму цікава і весела. Найцікавішою ж, як на мене, була «Поетична ватра» (навіть таке буває на спортовому таборі), настільки цікавими, веселими і зворушливими виявилися творіння учасників та старшини.

Далі більше – традиційний «Козацький день» на СВТ, який поряд із «Руханкою Хана» та Олімпійськими іграми (про які далі) вже встиг стати символом табору. Знаково, що саме «Козацький день» на СВТ-2008 став днем народження нового дівочого старшопластунського куреня в Україні – «Червоних Маків». З такої нагоди на табір спеціально завітала гостя з далекої Австралії, пластунка-сеньйорка Марічка Квас з «Червоних Маків», яка і перевела обряд прийняття до куреня перших мачок – Соломії Бобровської, Марічки Погорілко, Вікторії Волосянко та Олександри Лавриненко. Найсмачнішою ж частиною церемонії стало частування цукерками та маківником. Тож, вітаємо подруг-мачок із днем народження, бажаємо їм цвісти, множитися і «Рости, рости!»
Продовжився «Козацький день» смішними козацькими забавами та розвагами, майже «сорочинським» ярмарком та вечорницями «У Кума Миколи» з танцями, яких таборовиків люб’язно навчили подруги-мачки, та троїстими музиками.

З понеділка 18 серпня на СВТ почалися Олімпійські Ігри, і настала пора учасникам демонструвати хто чого вартий. Крім того, таборовики отримали нагоду пройти випробування «вогнем» і зіграти в футбол, волейбол, фрізбі та софтбол проти старшини. Боротьба була напружена, динамічна, цікава і запекла, але результат завжди однаковий – старшина перемагала, часом ціною надзусиль. У 1998 році про софтбол і фрізбі ще ніхто навіть не думав – занадто вже чудернацькими вони тоді здавалися. А от у футбол і волейбол учасники проти старшини грали. Щоправда, з тим же «успіхом» – законними поразками.

В розпал змагань відбулася ще одна знакова для СВТ подія, ще одна прем’єра – започатковано нову, сподіваюся, традицію – «Гламурний день», який складався з конкурсу натільного малюнку – body art – та ко нкурсу «Містер та Міс СВТ-08». Не зважаючи на дебют, обидва заходи пройшли успішно, супер-успішно, я би навіть сказав, потішивши око незвичайною красою та подарувавши всім море чудового настрою. Не можна не зазначити, що першими «Містер та Міс СВТ» стали Остап Кравець з Нового Роздолу та Марина Домброва з Трускавця.

Наступний, передостанній на таборі, день був днем Закриття Олімпійських Ігор та нагородження чемпіонів. Переможців та призерів було багато, однак найбільше за всіх нагород «зібрали»: серед хлопців – Володя «Думка» Яцик зі Львова, серед дівчат, другий рік поспіль, – Таня Бутко з Краматорська, які і стали Абсолютними Чемпіонами Олімпійських Ігор СВТ-2008, про що їм завжди будуть нагадувати заслужені медалі. Окремо б відзначив подругу Бейбі (Оксану Зварич) – титули «Надія СВТ» та «За волю до перемоги» від мене. Так тримати, Оксано!

Ось, в принципі, і все. Ось таким був цей СВТ-2008, позитивним, веселим, цікавим, красивим, спортивним і незабутнім. Велика подяка проводу табору та інструктор(к)ам за допомогу, терпіння та чудово проведений час, учасникам – за гарний настрій та щирість.

До зустрічі на наступ них СВТ!