Історія - На рідних землях: Поклін Героям Маківки

Поклін героям Маківки

Історія Пласту в Стрию тісно пов’язана з горою Маківкою. Бо саме вони, пластуни стрийського коша, після Першої світової війни йшли туди, щоб упорядкувати могили тих 50-ох Січових Стрільців, які віддали своє життя в боротьбі з російською навалою. Упорядковували вони не лише могили, але і приготовляли площу для церковних відправ, які відбувалися рік - річно з участю тисяч людей. Московський окупант, після Другої світової війни, зруйнував ці могили, щоб затерти пам’ять їх геройського чину. Із розвалом імперії, цвинтар на Маківці упорядковано, поставлено меморіял, відкриття якого відбулося 1 серпня 1999 року.
Газета “Свобода” (США) з дня 30 серпня 1999 року помістила репортаж професора Івана Головацького, заступника голови НТШ у Львові під назвою “На Маківці, на горі наших героїв”. Для збереження пам’яті про цей геройський чин, подаємо її тут у цілості.

Мандрівнику, йди до верхів
Вклонитись тіням тих борців,
Що прагнули у люту днину
Розвеселити Україну.
О. Бабій
Збулася довгожданна подія. Меморіяльний цвинтар Українських Січових Стрільців на горі Маківці постав у гідному геройської слави вигляді. Пророчими стали висловлені Бойовою Управою Українських Січових Стрільців думки у листі до стрільців після їхньої перемоги на Маківці у 1915 році, в якому було написано: “... Побіда на Маківці перетріває не літа і десятки літ, а століття. Вона блистітиме в історії сонцем воєнної слави.... Нехай доля сприяє на дальше Вашій непобідній зброї, а про полеглих Героїв нехай живе вічно в цілім народі вдячна, щира пам’ять...”.
Історія бойових шляхів Українських Січових Стрільців, сформованих у Львові 1914 року, багата прикладами геройства і слави. Розпочалась вона у Карпатах після вимаршу 10 вересня 1914 року із Страбичева, що поблизу Мукачева, першої сотні Василя Дідушка до оборони Карпат. Вже 27 вересня відбулися перші бої на фронті Гусне-Верецьке сотні Дідушка, та біля Сянока - сотні О. Семенюка.

Бої за гору Маківку тривали з 29 квітня по 3 травня 1915 року. Українські Січові Стрільці зупинили наступ російських військ, що намагалися перейти Карпатський хребет, після цього почався їх відступ.

Тут був початок визвольних змагань, боротьби за волю України. Жменька українських добровольців під командуванням курінних отаманів В. Дідушка та Г. Коссака, готова жертвувати своїм життям за національну ідею перемогла, бо як писав клясик української літератури Іван Котляревський:
“Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша от гармат”.

У боях за Маківку полягло 50 стрільців, їх поховали на окремому цвинтарі на південному узбіччі гори. У післявоєнний період окупанти знищили стрілецькі могили і переслідували тих, хто насмілювався приходити до могил.
Після розпаду імперії стало можливим відновити стрілецький цвинтар. Могили Українських Січових Стрільців взято під охорону держави як видатну пам’ятку української історії. За відновлення знищеного військового цвинтаря взялась громадськість Львівщини. Організаційну роботу провели Львівська обласна та Сколівська районна ради і адміністрації разом з обласною організацією Українського Товариства Охорони Пам’яток Історії та Культури, Науковим товариством ім. Т. Шевченка та іншими громадськими організаціями і установами. Митці Євген та Ярема Безніски і архітектор Василь Каменщик розробили проект відбудови меморіялу.

Відновлений меморіял - це повернення пам’яті про Українських Січових Стрільців, які пройшли шлях визвольних змагань від Львова до Страбичева і Горонди та через Маківку і Поділля -до золотоверхого Києва. Урочисте відкриття меморіялу, за участю представників влади та громадськості, відбулося 1 серпня 1999 року.
І дальше рік - річно йдуть стрийські пластуни в час Зелених Свят на Маківку, та вже не упорядковувати могили поляглих Січових Стрільців, а вшановувати пам’ять їх геройського чину.