Історія - Під чужим небом: Друга генеральна рада

Друга Генеральна Рада
Я.Падох

Друга Генеральна Рада Загону “Червона Калина” відбулася 15 вересня 1948 року також у таборі біженців у Ваєрн з участю 15 членів. Наступні члени Загону взяли в ній участь: Осип Диба, Іван Гаврилів, Іван Галій, Олекса Ганкевич, Володимир Ерденбергер, Василь Кунда, Григорій Мельник, Ярослав Рак, Володимир Островський, Ярослав Падох, Остап Савчинський, Роман Петріна, Богдан Петріна, Нестор Угера, Богдан Чехут. В Раді плянував взяти участь Степан Бандера, який відновив своє членство в Загоні і в Пласті, але за скорішого закінчення Ради, він прибув після неї.
Після звітування найбільше уваги віддано загальному плянові Я.Падоха оперти устрій Загону на взірцях козацько-гетьманської державної доби. Він пропонував у побут та церемоніял увести елементи того часу: мову, термінологію і барокковий культурний стиль Гетьманщини. Рада схвалила цей проект й намітила плян своєї діяльности. Обрано нову генеральну старшину: Я.Падох - отаман, Я.Рак - генеральний суддя, В.Островський - канцлер і О.Савчинський -генеральний підскарбій.

Намічено плян праці Загону:
1. Розвинути традиції Загону “Червона Калина” від самого початку його існування, оформити їх і передати пластовій молоді, щоб вона ще більше гуртувалась під пластовими стягами.
2. Всю увагу звернути  на  розбудову Загону. Старатися про прийняття нових членів до Загону, як і також нав’язати і зміцнити контакти теперішніх членів.
3. Звернути увагу на взаїмну поміч між членами Загону. Це є особливо важним тепер, коли всі виїжджають до різних країн світу. Пропоновано, щоб в кожній країні, де наші члени оселяться, творити паланки Загону і в цей спосіб розвивати і продовжувати традиції нашого існування.
Включитися активно в пластове й громадське життя, щоб загал знав, що члени Загону “Червона Калина” є ідейними людьми, де українська справа й виховання нашої молоді стоїть на першому місці наших завдань.
Всі старання зробити для того, щоб описати історію нашого існування від самих початків аж до сьогоднішніх днів.
Передати всі інформації українській громаді в діяспорі про наших колишніх членів Загону “Червона Кали на”, які віддали своє життя у боротьбі з нашими ворогами. Нехай, український нарід знає, що початки існування нашого Загону є покроплені кров’ю молодих пластунів, які в практиці додержували Пластового Закону.
Новообраний отаман заповів появу курінного бюлетеня “Дружнє Послання”, як головний засіб комунікації розсіяних по світі членів Загону. Додатком до “Дружнього Послання” будуть “Вісті з Генеральної Канцелярії Загону “ЧК”, які подаватимуть формальний матеріял, зберігаючи ділово-літературний характер “Послання”. Після закінчення Ради, частина учасників Ради відбула прогулянку в Альпи, на гору Ротванд. На австрійській границі мала відбутися зустріч з австрійськими “червонокалинівцями” - Осипом Тюшкою, Петром Ґреськом, Ярославом Спольським і Ярославом Улицьким, які не могли прибути на Раду через різні перешкоди. На зустріч прибув лише Ярослав Улицький
У першому числі “Дружнього Послання”, яке появилося безпосередньо після Ради, поміщено наступне Звернення новообраного отамана Ярослава Падоха –“Босняка” до братчиків “Загону”:

ДО ЇХ МИЛОСТИ ПАНА ОСАВУЛА ЗАГОНУ, ПАНІВ СТАРШИН БУЛАВИ І ЦІЛОГО ПРЕСЛАВНОГО ТОВАРИСТВА НИЗОВОГО СЛАВНОГО ЗАГОНУ “ЧЕРВОНА КАЛИНА”

Я, волею однозгідною Товариства, зібраного на Великій Раді Загону в роковини січі на горі Маківці, Р.Б. 1948, а нової ери від заснування Загону XXIII, у чужому городі Ваєрні, тогочасної резиденції Милости Пана Канцлера Загону, обраний на Отамана Загону, приступаючи до виконування важливих обов’язків на добро і славу Загону та нового його лицарства, в їх Милости Пана Осавула дозволу, у Вельможних Панів Старшин Булави прихильности і в даного преславного Товариства уважливости й послуху для цього мойого першого дружнього послання жечно прошу.
Прийнявши з Ваших рук булаву свідомий єсьм великої відповідальности мого уряду і важливости великих завдань, які нашого поспільного вирішення і поладнання дожидають. Шлюбую Вам змагати до того, щоби виконати бодай найважніші з них, а щеґульне ті, які допоможуть нам продовжувати нашу “червонокалинівську” дружбу й нашу службу лицарську для милої Отчизни на ще дальнішій чужині, спираючись на нашу світлу традицію, на наші стародавні права й привілеї, на наші звичаї й обичаї прабатьківські, а щеґульне на вічно живий і незнищимий дух, який звів нас разом у молодости нашій, а тепер у вік зрілости нашої збирає розпорошені по всіх скитальщинах сивіючі голови й обіцює перевести їх гуртом, як одну сім’ю, почерез червоне море вигнання до Отчизни милої нашої. Й отож взиваю Вас усіх, шановне Товариство, до дружньої співпраці над цим великим, для нашого Загону й нашої ширшої пластової сім’ї ділом, а щеґульне милости прошу прихильности для наших трудів і змагань у Ї.М.Пана Осавула “Марка” та обраних на вишменованій Великій Раді Загону Старшин Булави: Генерального Суддю Загону “Мортка”, Канцлера Загону “Юзюня” і Генерального Підскарбія Загону “Медведя”.

Во главі тих завдань покладімо - ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ПРО ТЕ, ЩО БУЛО, ЯКО ТЕЖ ТЕ, ЧИМ ЖИВ ТА КРІПИВСЯ НАШ СЛАВНИЙ ЗАГІН “ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ”. Розпорошені по чужому світі, позбавлені свіжих, життєтворних соків рідної землі й рідного оточення, ми мусимо у фундамент нашого дальшого дружнього життя і праці покласти надбання давніх днів в Отчизні, тих у карпатських лісах, підгірських долинах, дністрових плавнях і над все миле нашому серцю стрийських лугах. І хоч чимало нам прийдеться внести змін у давніх набутках, чимало треба буде доповнити їх, то все ж в основі життя нашого й буття залишаться наші давні вольности й привілеї. Тому-то нам потрібно віднайти в пам’яті нашій все те, що колись було й не зовсім загуло під тягарем літ наших, куди вже неранніх. А треба нам найперше віднайти й відсвіжити такі спогади, що дотинать справ: 1) історії Загону, 2) устрою і 3) церемоніялу Загону. Для виконання цього найважливішого завдання, за зрілою постановою Булави Загону, визначаю першу в історії нашого славного Загону Високу Кодифікаційну Комісію, в особах: “Банєка”, “Дука”, “Калмика” і “Дзюня”, яка виконувати буде діло, при співучасти Отамана Загону і втішатися буде особливою протекцією і опікою І.М. Осавула Загону. Комісії цій прийдеться дослідити передісторію й історію Загону та його попередників, притягаючи до цього все Товариство, а то й посторонні особи, зібрати всі пам’ятки, що збереглися з початкового й золотого віку Загону, встановити тексти гімну, маршу, присяги “ЧК”, скласти й відтворити речеві пам’ятки Загону, зокрема ж знімки з життя Загону і його членів, скласти повний список членів Загону за цілий час його існування, зладити пропам’ятну книгу тих, що в чести, сповнивши свої обов’язки перед Богом, Отчизною, Пластом і “Червоною Калиною”, відійшли від нас, а врешті скласти можливо повний кодекс “Вольностей і Привілеїв” наших, тобто норм устрою Загону нашого та мудрістю віків витвореного, а повагою столітнього вживання і шанування закріпленого церемоніялу Загону. Зрілі проекти Комісії будуть перевірені, одобрені й закріплені на окремій Великій Кодифікаційній Раді Загону та до наслідування, перестерігання і постійого та всестороннього розвитку усього славного Товариства святочно передані. У залежності від повищого звертаюся до Вас, Шановне Товариство, з дружньою суплікою допомогти Комісії Вашими спогадами про загальні або й дрібні події з нашої бувальщини, устрою, і церемоніялу, яко теж відтворення гімну й пісень Загону, відомостями про життя, працю і смерть наших братів по Загону, речевими пам’ятками, що збереглися у Вас і прочеє.

А другому завданню нашому бути: РОЗБУДОВІ НАШИХ НАДБАНЬ, про які мова кажеться у попередній статті. Нам треба доповнити і розбудувати наші “Вольності і Привілеї”, права й звичаї нашого загалу. Ще багато дечого ми не закінчили в нашій будові, про що мати будемо ще змогу говорити і радити на радах, але вже сьогодні треба нам застановитися над тим, який устрій буде нам по душі, й які традиції славної бувальщини нашої Отчизни. Ці традиції у нашому Загоні вимагають застанови і перевірення. Вони ніколи не були в нас основне передумані і послідовно у чин переведені. Закороткий був золотий вік Загону та задовгий час недобровільного застою. Які ці традиції і від кого вони? Чи фундаментом нашого устрою і цілого нашого життя це давня героїка, яких мало у цілому світі, Січі Запорозької, того незбагнутого, лицарського ордену, оборонця віри християнської і держави Козако-руської, першого і якже незломного валу західної цивілізації перед кровожадними чинними ще до сьогодні, ордами Азії. Чи може ближче для нас романтика першого від шести століть українського галицького війська: славного корпусу Українських Січових Стрільців з його напівмітичним орденом "Залізної Остроги"? Що з традицій цих двох епох, таких різних зовнішніми умовами життя і боротьби, а таких рідних єдиною, їм спільною ідеєю, ми взяли і що хочемо взяти до будови нашого Загону, яку ми заквітчали, ще заки довели до криші, червоною калиною. Самі признаєте: багато й водночас мало. Багато зі світу ідей тих лицарів двох діб і двох стилів, але ж ідеї ті сталися власністю усієї суспільности і всього Пласту і тому їх замало, щоб відрізнити нас і дати нам окреме від інших обличчя, плекати окремий тип громадянина й пластуна. За те замало ми взяли з їх життєвих форм, зі стилю їх життя і взагалі стилю їх епох і це, думаю, є наша найбільша і найдошкульніша недостача. Воно й не могло бути інакше, бо ми раніше не доцінили важливости цього питання для нашого Загону і не обрали одного і єдиного стилю нашого життя, задовільняючись плеканням ідеї чи ідей перейнятих з різних джерел української державницької героїки і забуваючи про те, що одна ідея, а зовсім щось друге форма, в яку вона зодягається і стиль доби, в якій вона діє. Усвідомити собі недостачі, зрозуміти вагу форми хоч і не коштом змісту, а по цім вибрати один повний, глибокий, розумний і романтичний стиль життя і старатися перевести його в устрою, церемоніялі і в цілому побуті нашого Загону - це чергове друге завдання по переведенні інвентаризації дотеперішніх надбань. Його треба перевести прискорено, щоби завершити ще перед нашим повним розпорошенням. Успіх в цій роботі закріпить і збільшить нашу взаємну пов’язаність та дозволить нам оборонитися перед найтяжчим ворогом товариського життя - розлукою.
Тому кладу цю справу на Ваші серця, шановне Товариство, і дожидатиму від кожного з Вас окремо відгуку на ці поставлені у горі преважні питання. Хоч і це завдання передаю у руки окремої комісії, то вона зможе перевести цю важку роботу тільки тоді задовільно, коли Ви усі виявите їй свої погляди на цю справу.
На мій погляд ми повинні будувати окремішність нашого Загону, як зовнішню так внутрішню, на традиціях Гетьманської України, присвоюючи собі стиль того козацького барокка, який залишив свої творчі сліди у всіх ділянках життя, надавши окрему і якже оригінальну та чарівну фізіономію своїй добі. Цей стиль, який просякнув і формував ціле життя у всіх його проявах буде для нас невичерпною криницею для розбудови Загону, його устрою, церемоніялу, мови й допоможе нам з часом створити окрему своєрідну фізіономію нашого Загону.
Переведення в життя цього завдання доручую Високій Законодавній Комісії в особах: “Банєка”, “Калмика”, “Ека”, “Дзюня”, яка виконувати буде діло при співучасти Отамана Загону і втішатися буде особливою опікою і протекцією І.М.Осавула “Марка”.

Комісія працюватиме гуртом, причому окремі ділянки обняли такі особи: 1) Устрій Загону - Отаман, 2) Церемоніял Загону – “Цюпа”, 3) Стиль та мова і форми письмового зв’язку – “Калмик”, 4) Клейноди Загону і гербарій Загону цілого знатного Товариства – “Еко”, 5) Тексти, гімн, марші, урочисті формули, тощо – “Банєк”, 6) незмінний реєстр лицарства Загону – “Дзюньо” , 7) Кодекс кар і відзначень - Отаман Загону.
Проекти змін і доповнень наших “Вольностей і Привілеїв”, прав і звичаїв будуть внесені Комісією на Велику Законодавчу Раду Загону та по їх схваленню до наслідування, перестерігання, та постійного вжитку славного Товариства святково передані.

А третьому, не менш важливому завданню нашому бути: СТАРАННЯМ ПРО ДОРІСТ НАШОГО ЗАГОНУ.
Буду чекати Ваших думок і плянів, як реалізувати це діло.
Четвертому нашому завданню, про яке не можемо забувати сьогодні більш ніж коли-небудь, це бути ОБОВ’ЯЗКОВІ ВЗАЄМНОЇ ДОПОМОГИ. Вирвані з рідного ґрунту, позбавлені власности і наших верстатів праці, щобільше позбавлені (дай Боже недовго) найпершого права людини - права на працю, знаходимося всі в невідрадних умовах. Але є такі з-поміж нас, що ще в силі допомогти в потребі другові, а хто ж перший поміж друзями, як не громадянин нашого Загону? Тому в мене ще одна супліка до Вас, Товариство: не забувайте, що першим правом у нашому кодексі - це право на допомогу в потребі від цілого Загону, а першим обов’язком нашим - це обов’язок навіть в найважчих умовах не відмовити допомоги братерської тому з нас, хто її потребувати буде. І не є ніяким соромом прийняти її, бо той, що сьогодні в потребі, завтра допоможе вийти з біди другому, саме тому, що раніше йому допоміг.
Очікувати буду від Вас, Шановне Товариство, вісток про тих, що їм треба допомоги, а поруч з тим готовости реалізувати цю допомогу.

Чи не найважнішою справою майбутности Загону - це справа нашого переселення. Якщо хочемо зберегти наш зв’язок і нашу приязнь, мусимо десь у новому світі створити новий осередок. Це станеться лише тоді, коли в одному краю, можливо близько себе, знайдеться значніша кількість членів братства нашого. Таким краєм може бути лише Канада або США. В однім і другім є під цю пору по двох наших братчиків. В найближчій будучности їх число в Канаді зросте до чотирьох. Тому, мабуть наш осередок знайдеться в Канаді, яка й під господарським та національним оглядом для нас найкорисніша. Отож заохочую Вас, Товариство, використати всі можливості, щоб переселитися саме до Канади, а коли це буде неможливе, до США. Тільки в крайнім випадку поселюйтеся в інших бусурменських країнах.
В цьому мусять помогти нам наші брати по Загону, яким вже пощастило перебратися туди. Я взиваю Вас, американці “Цюмаку” - Березовський і Салдане та Вас канадійці “Майлянд” - Спольський і Новоженче – “Кундо”, подбати в найближчому часі про афідавіти і перміти (Канада), чи про посвідку праці й мешкання (США), бодай для одної-двох родин нашого братства низового. Використайте виїмкову нагоду виконати найбільший і найшляхетніший обов’язок курінної дружби. Водночас добре заслужитеся перед Загоном творячи у Ваших нових краях більший гурт “червонокалинників”, що єдине запевнить дальше існування Загону. На Вас, дорогі друзі за океаном, спрямовані очі наших братів, а передовсім Булави, дбайливої за будучність Загону. Не заведіть наших надій. За Вами слово!
А Вас, Шановне Товариство, усердно прошу прислати враз із чвертьрічними рапортами звідомлення про Ваші пляни та вигляди еміґраційні і стан в якому знаходиться Ваше евентуальне переселення. Будемо докладати всіх старань, щоби організовано й індивідуально допомогти Вам у цьому.

А ще залишімо на час турботи дня сьогоднішнього й звернімося пам’яттю і серцем до тих що одійшли від нас. Як і годиться братчикам “Червоної Калини” вони прийняли смерть не в домашньому затишші, але на полях слави. Саме вони, ці найкращі з найкращих, і є найміцнішим фундаментом братерства нашого і вірности ідеям “Червоної Калини”.
Збудуймо міцний пам’ятник для них у душах наших, а поруч з тим створім “пом’яник”, який перед наступниками нашими свідкувати буде про чесноти й діла цих перших лицарів Загону. Допоможіть усій Булаві в цьому ділі. Хай кожний з Вас спише і пришле нам все, що знає про них, про їх життя і смерть, родину і змагання, про їх успіхи й невдачі життєві. Це наш святий обов’язок, Шановне Товариство, по відношенню до них, що жили й вмерли додержуючи наказу, що ясніє на нашому прапорі: “НЕ ПРИНЕСЕМО СОРОМУ УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ”.

І ще на закінчення мого послання супліка щира до Вас, Товариство “червонокалинників” Січі задунайської, Землі австріяцької. Чимало Вас і то таких, що будували наш Загін у самих початках, чиїх працею і духом чиїм живе до сих пір “Червона Калина”.

Ось поміж Вами неперевершений “Крокодиль” гербовий лицар і кавалер землі калуської Ничай “Нечаєнко”, ось козак - невмирака і характерник січовий “Факір”, ось книжник “Мак”, при домку “Радіота” і “Прищіпка” ректе “Бранзля” і “Хлоп” з Нового Села і Ґресько без придомка. Зберіться разом і докажіть, що ще не поржавіли наші стрийські сантименти і що ще є порох споминів і дружби у нашій пам’яті і серцях наших. Створіть окреме коло задунайське й живіть з нами спільними думками й турботами спільними. Відновім нашу дружбу настільки, щоби вона перетрівала нову небезпеку дальшого розпорошення вже не по різних краях, але континентах.
З волі Булави Загону назначую Тебе, Пане Брате “Факіре”, Наказним Осавулом на Австрію і зобов’язую зв’язатися негайно з усіми нашими братчиками низовими Твого краю й передати їм наші послання, супліки і накази та пильно дбати, щоб вони берегли шляхетних традицій нашого Загону, серед яких першою - любов братерська і зичливий послух владі Загону. Дожидати буду од Тебе безпереривного зв’язку із нами й наполегливої праці для побільшення слави Загону та добра його братства. Від сьогодні урочисто декретуєм - не бути ні одній нашій стрічі, сходинам, а тим більше Раді Загону, на якій не було б бодай одного з вашої Січі Задунайської. За це чинимо Тебе персонально зобов’язаним і це Тобі всоте строго наказуєм і повеліваєм.

Кінчаючи на цьому слові це перше моє до Вас, Шановне Товариство, дружнє послання поручаюся Ї.М. Пана Осавула - високій протекції і опіці, Вельможних Панів Старшин Булави -приязній зичливости, а всього низового Товариства преславного Загону “Червона Калина” - дружбі братерській.
Дано року і дня вищеіменованого і для Більшого завірення положенням підпису рукою власною й приложенням печаті урядової закріплено

“Босняк”,
ОТАМАН ЗАГОНУ.