Історія - За океаном: Смерть Січового Діда

Смерть Січового Діда ІІІ – “Дука”

Серед усіх описаних і неописаних ще занять, трудів, досягнень і втрат пройшло наступне чвертьсторіччя Загону. Зближався 1975 рік - 50-та річниця заснування Загону. Січовий Дід - III – “Дуко” видає заклик до братчиків Загону з цієї нагоди:
“Дороге - Наймолодше, Молоде і Старше Товариство Загону “Червона Калина” в місцях свого побуту!
1975-ий рік, що ось-ось почнеться, це не звичайний собі рік в історії нашого Загону. ЦЕ НАШ ПАМ’ЯТНИЙ ЗОЛОТИЙ РІК! ЩАСЛИВІ З НАС ТІ, ЩО ЙОГО ДІЖДАЛИ!

Вітаю Вас і Ваші Родини та приятелів з тієї нагоди. 50 літ тому, гурт тодішніх старших пластунів заснував 2-ий Курінь Українського Упаду Старших Пластунів (УУСП) під назвою “Загін Червона Калина”.
Пройдений 50-літній шлях позначився працею, ростом і жертовністю (включно з життям) багатьох, “червонокалинівців”.
Хай цей історичний для нас час півстолітньої праці, стане невичерпним джерелом дальшого походу пластового і національного життя до пластових і вселюдських ідеалів!
Нехай продовжується добра слава про наш Загін посеред широкого Пластового Братства. Хай не буде нічого неможливого для”Червоної Калини” бо “Червона Калина” живе не тільки для себе, але й для праці пластового й широкого українського загалу!

Хай наша курінна, пластова і громадська праця побільшена в цих ювілейних роках стане іспитом зрілости, нас сучасних “червонокалинівців” і буде дороговказом майбутнім наслідникам!
Закликаємо і просимо Вас, своєю працею, трудами і жертвенністю гідно відзначити наш ЗОЛОТИЙ ЮВІЛЕЙ у 1975 і 1976 роках!

Кличемо: - За нашу активізацію, братчиків “Червоної Калини”!
За добро Загону “Червона Калина” і за тріюмф ПЛАСТУ!
За славу Бога і України!
Наших Братчиків - духовників - Впр. о. Юрія, о. Любомира і о. Володимира просимо про інтенції з тієї нагоди!
СКОБ! і ПУ-ГУ!
“Дуко”

Але химерна доля недозволила Січовому Дідові - III – “Дукові” відсвяткувати цей золотий ювілей в колі своїх друзів, що був заплямований на вересень 1976 року.
17 лютого 1976 року в 10-ій годині ранку прийшла болюча вістка, що Січовий Дід - III – “Дуко”, відійшов від нас на Вічну Ватру після 60-літньої взірцевої служби українському Пластові. Братчики Загону чисельно зібралися на похоронах свого Січового Діда. З Нью-Йорку до Парми, (Огайо) виїжджає спеціяльно замовлений автобус, а в ньому 49 осіб - жалібний похід. В п’ятницю 19 лютого 1976 року о 9-ій годині вечора під час жалібного походу, Старшина Загону видає перший наказ з приводу смерти Січового Діда - III.
Похоронні служіння відправляв наш капелян братчик о. Лев Ґолдейд при служінні ще двох священиків о. Івана Оришкевича і пароха о.Лева Тимкова. Дощова погода недозволила довго прощатися з “Дуком” на кладовищі. Зовсім перемоклі співали братчики Дорогому “Дукові” в останнє “Ніч вже йде...”
У саме 50-річчя відійшов від нас Січовий Дід - III – “Дуко” і його доля зробила нам велику кривду. Відібрала нам радість, що супроводжує літні ювілеї, а що важливіше, забрала нам того, який мав впровадити нас у нове щасливіше 50-річчя.
Повертаючись з похорону в неділю 21 лютого, 1976 року, старшина Загону видає другий наказ проголошуючи однотижневу жалобу.