Історія - За океаном: Праця для Пласту

Праця Загону для Пласту

Про індивідуальну працю братчиків “ЧК”, та про працю обидвох куренів “ЧК”, ми вже згадали, хоч тільки згадали, бо неможливо вичислити і описати працю поодиноких братчиків, протягом майже півстоліття існування Загону на американському континенті.
Зараз хочемо ще хоч частинно згадати про працю Загону як цілости, як одної пластової клітини, яка взяла на свою відповідальність і виконала якусь працю для добра пластової молоді в цілому краю, чи у великій його частині. Участь Загону “Червона Калина” у розбудові пластової оселі “Вовча Тропа” у штаті Нью Йорк, США описує В. Воловодюк.

Розбудова пластової оселі “Вовча Тропа”
  Володимир Воловодюк

Згідно з ухвалою 7-ої Генеральної Ради Загону “Червона Калина”, яка відбулася в 1962 році на пластовій оселі “Вовча Тропа”, та рішенням вибудувати на терені пластової оселі “Вовча Тропа” в Іст Четгам, один курінь для вжитку пластової молоді, 23-го лютого 1968-го року, на сходинах ньюйорської Паланки Загону “ЧК”, вибрано Комітет Будови Куреня в складі: Лев Штинда - голова, Богдан Михайлів - секретар, Ярослав Падох і Богдан Титла - члени. На тих самих сходинах братчики погодилися здійснити пропозицію Комітету, щоб для придбання фондів будови, провести льотерію мистецьких творів. Була думка, щоб дати змогу українській громаді за невеликі гроші набути цінну річ та одночасно причинитися до доброго діла. Пляни Комітету апробував Січовий Дід - III – “Дуко” і вже в перших днях праці члени Комітету почали відвідувати помешкання наших відомих мистців. Організатори спершу старалися переконувати їх у важливості наміченого пляну та просили скромними пожертвами причинитись до реалізації цього задуму Комітету.

Для цієї цілі закуплено картини мистців М. Мороза “Осіння симфонія”, М. Неділка “Берізки”, В. Ласовського “Гори”, Р. Пачовського “Фабрика” і скульптуру С. Литвиненка “Мазепа”. Подарували свої картини мистці О. Дядинюк “Над водою”, Е.Козак “Верби”, А. Климко “Осінній вид у горах”, С. Петеш “Квіти”, Б. Титла “Краєвид”, М. Черешньовський подарував скульптуру “Леся Українка”.

Видруковано 3600 льотерійних квитків і розіслано їх братчикам “ЧК” з проханням їх розпродати в найкоротшому часі, щоб могти приступити до будови куреня ще в біжучому році. Розпродаж квитків йшов одначе дуже повільно і тому рішено провести льосування на балю “Червоної Калини” в Мангаттен Центер. Відбулася вона 15 лютого, 1964 р. в присутності 2,000 гостей і 12 дебютанток.

Чистий дохід з льотерії - 1,600 дол. Тому, що кошт побудови куреня в цей час зріс до 3,000 дол., рішено що кожний братчик “ЧК” повинен зложити на цю ціль по 50 дол.
Про рішення Загону побудувати курінь повідомив управу оселі “Вовча Тропа” підскарбій Загону Р. Клос з наступними вимогами:
1. Управа оселі помістить на збудованому курені таблицю, що він уфундований Загоном “Червона Калина”.
2. Загін “ЧК” має право користування куренем у вільний від таборування час.
14 вересня 1966 р. підписано угоду з управою оселі “Вовча Тропа”. Від Загону угоду підписали тогочасний отаман Богдан Петріна, підскарбій Роман Клос і голова будівельного комітету Лев Штинда.
Курінь вибудовано на площі новацького табору і від 1967 р. до сьогодні новаки щорічно таборують у ньому.
На 7-ій Генеральній Раді було також вирішено побудувати на пластовій оселі дзвіницю в гуцульському стилі для вшанування пам’яті поляглих братчиків “ЧК”. Нажаль кошти побудови такої дзвіниці, як виявилося пізніше, були поза межами загонових спроможностей. Закуплений “Босняком” дзвін для цієї дзвіниці вмонтовано біля входових дверей до церковці.
У пізніші роки братчики Загону вклали немало праці у впорядкуванні спортивних площ, які використовувались на проведення спортивних ігор під час Свят Весни, таборів, Ювілейних Пластових Зустрічей і були необхідними для проведення спортивно-вишкільних таборів “ЧК”.

Окружні Сваята Весни на “Вовчій Тропі”
Богдан Кузишин

Загін також підготовляв і проводив окружні Свята Юрія (Свята Весни) на “Вовчій Тропі”. Загін заплямував, підготовив і провів сім таких свят, а саме:
У 1961 році 27 і 28 травня при співпраці куреня УСП-ок “Чорноморські Хвилі”. Комендантом був пл. сен. Володимир Стойко (“Великий Ву”), обозний пл. сен. Іван Лучечко, писар пл. сен. Богдан Кузишин. Свято Весни було присв’ячене 100-ій річниці від дня смерти Великого Шевченка під кличем “Молітесь Богу, свою Україну любіть, згадуйте один одного”. Одноднівку з нагоди цього Свята Весни під назвою “Чудо” видало Плем’я “Сіроманці”.
У 1965 році 29, ЗО і 31 травня на “Вовчій Тропі” при співпраці куреня “Ті, що греблі рвуть”. Свято Юрія відбулося під кличем “Слідами лицарів переможних боїв на Маківці” і було присв’ячене 50-літтю відновлення українських збройних сил. Комендантом був пл. сен. Володимир Воловодюк, обозним ст. пл. Орест Качмарський, писар - пл. сен. Богдан Кузишин.

У 1968 році 1 і 2 червня на “Вовчій Тропі”, при співпраці куреня УСП “Чорноморські Хвилі”. Свято відбулося під кличем “Народ мій є! Народ мій завжди буде!” і було присв’ячене найбільшій події з історії України цього століття - Золотим Роковинам Української Державности. Комендантом був пл. сен. Іван Лучечко, обозним ст. пл. Роман Савицький, писарем Оксана Козак, “ЧХ”. Команда свята видала одноднівку “В Дорогу” присв’ячену 50-річчю Української Державности. В цім Святі Весни взяло участь 508 пластунів.
У 1973 році 26, 27 і 28 травня на “Вовчій Тропі” при співпраці куреня “Шостокрилі” (404 учасників свята). Комендантом був ст. пл. Стефан Рудик, обозний ст. пл. Нестор Голинський, писар ст. пл. Христя Добчанська - Мельник – “Шок”. Свято відбулося під кличем “Гартуймо змаганням юнацький наш дух”. Свято Весни відбувалося якраз під час великої маніфестації у Вашінґтоні в 40-річчя голодомору на Україні і пластуни на Святі Весни були “серцем і душею в цьому поході...”, а прапори спущено до половини щоглів, на знак цього жахливого злочину заподіяного Москвою.
У 1976 році 29-31 травня Загін підготовив і провів ще одно Свято Весни на “Вовчій Тропі” при співпраці 8-го куреня УСП-ок “Чортополохи” під кличем “Ходи з нами, юначе!” Комендантом свята був ст. пл. Нестор Голинський, обозний ст. пл. Юрій Величковський, писар ст. пл. Галя Тарнавська “ЧП”.
У 1981 році, 23-25 травня, Загін підготовив і провів наступне Свято Юрія на “Вовчій Тропі” (330 учасників) під кличем “Поступаймо вперед - не забудьмо минуле” при співучасті 16-го Куреня УСП-ок “Чорноморські Хвилі”. Комендант пл. сен. Богдан Кузишин, обозний ст. пл. Петро Михайлів, писар пл. сен. Орест Кебало. Це Свято Весни відбувалося напередодні святкування 70-ліття Пласту.

У 1986 році 24-26 травня Загін знову підготовив і провів Свято Юрія на “Вовчій Тропі” при співпраці куреня УСП-ок “Спартанки”. Клич цього свята був “За Предківську Славу”. Комендантом свята був пл. сен. Ярослав Ставничий, обозний пл. сен. Нестор Нинка, писар ст. пл. Адріяна Підвербецька (курінь “Спартанки”). Була видана одноднівка з нагоди цього свята, майже виключно з дописами самих юнаків-юначок.
Хоч ми згадуємо тільки три пости в командах проведених Свят Юрія, треба пам’ятати, що для проведення таких багатолюдних Свят Весни (пересічно 350 учасників) потрібно було участи і праці багатьох братчиків Загону. Треба також відмітити, що всі братчики, які брали участь, робили це охоче з великим ентузіязмом і посв’ятою. За це у листі Крайової Пластової Старшини в США до Загону “ЧК” ч.312-73 написано – “Ваша підготовка свята - програма та її проведення було взірцеве - цікаве, повне змісту і причинилося до великого вдоволення усіх учасників свята та залишило у них тривкі і незатерті вражіння”.

В здоровому тілі здорова душа
 Володимир Воловодюк

Спорт завжди був невід’ємною частиною виховної праці стрийського коша, а пізніше Загону “Червона Калина”. Стрий здавна відзначався в ділянці спорту, головно легкоатлетиці - метання диском, ратищем, стусом кулею, короткі і довгі біги, стрибки, тощо. Із пізніших членів Загону “ЧК” варта згадати Лева Штинду - короткі і середні біги, Романа і Богдана Петрінів - стрибки, Остапа і Ярему Савчинських - метання диском, стусани ядром-кулею і в коротких бігах. Вони брали участь у крайових змаганнях і часто повертались зі золотими медалями. Деякі їх рекорди довгі-довгі роки вдержалися неперевершеними.

Цю традицію спортивного виховання з девізом “В здоровому тілі здорова душа” привезла “Червона Калина” і за океан. Спортивно-виховна праця братчиків Загону “Червона Калина” у третьому етапі свого існування зосередилась на організуванні і проведенні відбиванкових турнірів і легкоатлетичних змагань, спортивних ігор на Святах Весни на пластовій оселі “Вовча Тропа”, на проведенні спортивно-вишкільних таборів для пластового юнацтва і підготуванні та проведенні спортивних змагань на Ювілейній Пластовій Зустрічі в 1962 р. з нагоди 50-ліття заснування Пласту, а згодом на ЮМПЗ в 1972 і 1982 роках і проведенні спортивного табору в часі першої частини ЮМПЗ в 1992 р. Неможливо їх всіх описати, тому обмежимось до трьох, а саме - ЮПЗ у 1962 р., спортивний табір під час ЮМПЗ у 1992 р. і спортивно-вишкільні табори для юнацтва.

Перед тим поки приступимо до опису ЮПЗ в 1962 році, хочемо згадати про Пластову Відзнаку Фізичної Вправности - скорочено ВФВ. В 1968 році Крайова Пластова Старшина, головою якої був братчик Ярослав Бойдуник – “Бой”, покликала братчика Ігоря Сохана на пост діловода тіло-виховання і доручила йому зайнятися спортовою програмою в краю. Він упорядкував тіловиховну програму для пластових станиць і таборів та покликав на ці пости станичних і таборових референтів спорту. Братчик Ігор Сохан вперше в історії Пласту установлює пластову відзнаку фізичної вправности (ВФВ). Вимоги для здобуття ВФВ виготовив він на підставі осягів учасників на попередніх Святах Юрія та Ювілейних Міжкрайових Пластових Зустрічах. Мистецьке оформлення відзнаки ВФВ виготовив братчик Богдан Титла. Ця відзнака від самого початку стала дуже популярною серед пластового юнацтва і була також пристосована для уладів УСП та УПС.

Спортивні змагання на ЮПЗ 1962 року.
Остап Савчинський

Підготовка до відсв’яткування 50-ліття існування Пласту почалася в 1961 р. Головна Пластова Булава в порозумінні з Крайовими Пластовими Старшинами рішили відбути цю зустріч на пластовій оселі “Вовча Тропа”. За технічну підготовку зустрічі відповідала Крайова Пластова Старшина США. Пластову оселю очолював тоді братчик “ЧК” Ярослав Бойдуник. Тож не диво, що він звернувся до нашого славного спортсмена Остапа Савчинського, щоб він зорганізував і провів спортивні гри на ЮПЗ. Дещо скорочений звіт із цієї імпрези пера Остапа Савчинського подаємо нижче:
“1961 р., коли кінчаючи вакації в Гантері я від’їжджав до Нью Йорку, дійшла до мене вістка, що в дуже важній справі шукає за мною друг Бойдуник Ярослав. Дуже швидко він знайшов мене у Нью Йорку і в імени Організаційного Комітету Ювілейної Пластової Зустрічі наділив мене почестю, зайнятися організуванням і проведенням спортивних змагань на цій зустрічі в Іст Четгем вже у наступному році. Слухаючи постійних нарікань на сеньйорів, що начебто вони завзято відтягаються від праці і нічого не роблять, я відчував, що і мене до них зачисляється . Щоб частинно виправдати своє сумління, я дав другові Бойдуникові свою згоду на так велику почесть, що трапляється тільки двічі у столітті.

Того рода праця в Пласті мені підходила, тим більше, що вона входить в засяг колишніх студій, які підготовляли моє вибране звання. Отже я прийняв пропозицію, та під умовою, що друзі мого куреня “Червона Калина” допоможуть мені в тому. І так воно почалося. На жаль, на важку груддяну дорогу праці, чомусь часто летіло гостре каміння перешкод - принайменше мені так видавалося.

Але в початій дорозі вороття не було. Відступ з неї, резиґнація, значить заломлення довір’я в Проводі Організаційного Комітету я вважав за нетакт пластової чести. І так, при допомозі горстки друзів, у тій праці ми дійшли до переможної мети.
Одною з підставових речей потрібних до проведення змагань, це є відповідний спортивний майдан - площа. Це так званий стадіон. А такий в Іст Четгем був щойно в стадії народин.

На підставі перестудіювання відповідної літератури, я сам зладив технічний рисунок такого майдану, навіть з поданням найдешевшого способу його відповідної нівеляції під потрібним нахилом. На рисунку є докладно заплямований спортивний майдан з узглядненням грища копаного м’яча, біжні, скочень і місць до метання диском та поштовху ядра. Майдан убрано живоплотом та засадженням швидкоростучих дерев. Запроектовано теж два грища відбиванкових ігор. Зладжено два рисунки з докладними вимірами та з описаним способом виконання двох скочень. Рівно ж виготовлено рисунок та подано способи будови біжні з узглядненням найпростішого, найменше коштовного способу.
В підготовці змагань, я як організатор і головний суддя, виготовив програму змагань легкоатлетичних, пливацьких і маршів, та змагань відбиванкових, зладив правильник змагань. Виготовив список потрібного приладдя, карту зголошень та уложив і дав видрукувати відповідні формулярі до самого проведення змагань.

Ми мали три вікові групи стартуючих змагунів і змагунок. Отже рівночасно відбувалося шість змагань, - у трьох віках пластунки і в трьох віках пластуни. Щоб уникнути плутанини у шести паперах-друках (шість листків для стрибків в довжінь, шість листків для маршових дружин ітд.) для улегшення праці, відрізнено вікові групи кольорами.
Наймолодший вік до 14 років дістав колір жовтий, старше юнацтво від 15 до 18 років помаранчевий, а старше пластунство вище 18 років - синій колір.
Справа добору суддів не належала до легкої. Важливіші місця суддівської колегії я бажав заповнити мені добре знаними спортовцями та людьми що розуміються на спорті.

При щирій допомозі членів старшопластунського куреня “Чоти Крилатих”, куреня ст. Пластунок “Шостокрилі”, куреня ст. пл. “Чорноморці” і деяких членів інших куренів та при щирій допомозі друга Романа Свистуна і членів Загону “Червона Калина” удалося дібрати такий гурт судців, яких не повинні соромитися ніякі змагання навіть на європейському спортивному майдані. Зі суддями відбулося кілька інформативних сходин, де обговорено і устійнено плян праці під час змагань.
У так короткому реченці провести рівночасно багато конкуренційних змагань враз з розданням грамот і нагород, це направду нелегка справа. Це зрозуміє той, що хоч трішки розуміється на спорті. Сміло можу твердити, що наш склад спортивних судців з деякими маленькими недотягненнями вповні відповів своєму завданню.
Важко є організувати спортивні змагання не знаючи числа зголошених змагунів. Я заздалегідь виготовив правильник змагань, який мав бути розісланий в терен і на підставі якого змагуни завчасу мали висилати свої зголошення. Я бажав на місяць перед Зустріччю зібрати усі зголошення, щоб спокійно, без поспіху підготовити ввесь матеріял. Одначе, не з моїх причин, воно сталося інакше.

Пластун сеньйор Ю. Крижанівський полагоджуючи списки учасників у зголошеннях мав теж рубрику тих, які беруть участь у спорті. Отже з його картотеки можна було витягнути певне число учасників спортивних змагань. Одначе, робити ще відповідний витяг, це було понад його сили. А, що ті списки йому завжди були потрібні, то ж не міг мені їх позичати з Філядельфії до Нью Йорку.

Тоді я, беручи до уваги три вікові групи, при загальній кількості поданих мені куренів, узгляднив можливе число стартуючих у легкій атлетиці, плаванні, маршах, відбиванці, дійшов до приблизного числа 1000.
Фірма, яка годилася нам виготовити такі числа, заціпила аж 600 дол. Тоді я сам купив потрібний пластиковий матеріял і при допомозі трьох посторонніх осіб, на протязі двох днів, (суботи і неділі), виконали усі потрібні числа. А свій правильник роздавав вже на З’їзді і там в останні дні збиралося зголошення змагунів. Рівно ж виготовили ми (у трьох кольорах) біля триста прапорців для позначення доріжок при бігах навпростець і в маршах.

Я запроектував ювілейну відзнаку для спортивних суддів і їхніх помічників. Коли діючий голова ОКЮПЗ Юрій Ференцевич проект прийняв, їх виконано при допомозі подруги Тамари Скоробогатої, Зірки Савчинської і Галі Качмарської.
Справу грамот я обговорив з мистцем братчиком “ЧК” Богданом Титлою. На піставі деяких йому доступних джерел, він по-мистецьки і безкорисно виконав проект грамоти, яку сам віддав до друку. Грамоти видруковано в трьох кольорах - жовтий для молодшого юнацтва, темно помаранчевий для старшого юнацтва і синій для старшого пластунства.

У п’ятницю 31 серпня, 1962 р. вранці сонцем усміхнувся день. Сяєвом блеску він весело вітав вже запрацьованих суддів. На високих щоглах з шумом лопотіли пістряві прапори. У найбільшому зацікавленні, всі як один, завзято рвалися з припону кудись на захід. Поза озірцем, що в кучерявій котловині підпирається високою твердою гаттю, ген десь туди, де віками порозвертане нагробне каміння зберігає сліди предавнього кладовища індіян. В захопленні споглядали через горби та лісове верхів’я якраз туди, де піднялися і звідкіля доходили якісь небуденні звуки. Десь там, глухо тарабанили бубни, гейби духи предків збиралися на війну. Цілком так, як колись. Колись може воно там так і було... А звуки барабанів все дужче виразнішали і чітким ритмом розсипалися по лісових нетрях “Вовчої Тропи”. Нараз, дуднінню барабанів завторував шурхіт рівного кроку маршируючих з нетрів, сотень пластової молоді. Від заходу струнко маршували ті, що друзями зовуться. А он там, згори, у золоті виглядаючого сонця, сходив справжній цвіт і краса. Настав довговичікуваний День Спорту на Ювілейній Зустрічі у Свято 50-ліття Українського Пласту. Збиралася молодь, щоб у чесному змагові поміряти сили. Переганятись в часі та віддалі. Хто швидше! Хто вище! Хто дальше!
Збиралися старші і батьки, щоб любуватись здоров’ям нащадків своїх та пережити хвилини споминів про безповоротну юність свою.

На трибуні, побіч прапорових щогол, рядами уставилися пластові достойники.
На краю спортивного майдану, на його цілій ширині і на межуючій дорозі зібралися численні колони у спортивних строях з нагрудними числами змагунів і змагунок.
По дев’ятій годині ранку довжелезний “гусак” білих “Шостокрилок” переплетених суддівськими помічниками в пластових одностроях, вмаршували перед колони змагунів та змагунок. Уставляючись обличчям до прапорів відгородили молодь від майдану.

Грімко залунали дзвінкі тони маршу з мегафонів і лявіна живої краси рівненькою ходою послідовно заповнювала всю площу. Аж до межі прапорців, що запорою стали на висоті трибуни з достойниками.
Як тільки молодь знерухоміла на своїх місцях, шнурочком перел, у білих вбраннях, ряд спортивних суддів лівим краєм вмаршував на площу і відгородив третій бік незамкненого трикутника.
Оркестра утихла.На килимом прикрите підвищення, посередині трикутника, де громозводом стремів мікрофон, бадьоро виступив стрункий комендант Зустрічі і коротенькими словами відкрив свято міряння сил. Відтак доручив головному судді провести приречення змагунів та змагунок на чесну гру.

Викликано юначку і юнака, що підійшли з серйозними виразами облич, та з повагою ступили на підвищення. Стали побіч, перед мікрофоном, навпроти в білому одязі і майже білоголового головного судді.
- Цілість! На мій наказ - струнко! Різкий голос команди ще дужче причавив мовчанку і розплився в довкільних просторах. Тільки глухо застогнала земля під рівночасним “досягненням” 2-ох тисяч ніг присутніх живих душ.
До приречення, почесть дай!

І три пальці правиць піднялися на висоту плеча. Довкруги зацарювала бездонна мовчанка, якої, може, й у темному гробі немає.
А ген там, на високих щоглах, на тлі безмежної блакиті гордо майоріли прапори. Посередині наш, синьо-жовтий, в товаристві знамен двох потуг світу - Америки й Канади. Дещо нижче трикутниками звисаючи купалися в золоті сонця десятки курінних знамен та закордонних країн. На першій невеличкій щоглі у леготі вітру з повагою колихався самітньо, прапорець “Сірого Лева”, звідкіля урочисто споглядав дух Його. Напевно гордо радів сотнями юнацького квіту, що ось рівними лавами виструнчився до спортивного приречення.
Голос білоголового сеньйора, посилений крізь мікрофон, короткими складами чітко кресав насторожену тишу “Вовчої Тропи”. Вслід за ним пробивалися слідуючі голоси двох юнаків:
- Ось тут урочисто прирікаю змагатися чесно і слухнянно підпорядковуватися всім велінням суддів. А в прагненні до перемоги, навіть у найбільшому завзятті, обіцяю придержуватися світлих прикмет шляхетного змагуна, щоб бути гідним імени справжнього пластуна-спортовця. Нехай добро українського спорту стоїть на сторожі моїх учинків. -
По останніх словах приречення ще хвилину продовжалась мовчанка. Аж до команди
-По приреченні! На місця відступи!
Юнак і юначка вправно відмаршували до своїх частин. Відтак обозний перебрав команду цілости. Півзворотом обернув колони змагунів і відпровадив їх на край площі.
Біло-зелена лава “Шостокрилок” і суддівських помічників повернувшись направо, довгим гусачком відмаршували правим краєм майдану, а білоодягнені судді, мов лебеді, відпливли шнурочком лівим беріжком.
Не пройшло більше й двох хвилин, як вдруге грімко вдарили барабани і дзвінко понеслися звуки маршу.
У рівному ритмі застогнала земля під ногами парадного маршу численних колон пластових спортовців.
Провадив головний суддя. Ввесь білий. Вітром дещо зрушене волосся, і від утоми чи нервування, обличчя теж виразно приблідло. За ним двоє - його заступник і головний секретар змагань. Відтак, дві двійки у сніжно - білих фалдистих спідничках та двійки за двійками “чистих лебедів” - судців.
На невеличкій відстані справно трійками надходив біло-зелений відділ суддів - помічників. Чарівні білі “Шостокрилі” в обрамуванні збоку друзями в пластових одностроях, здавалось зграбними ніжками ледь торкалися зеленого килима трави.

Відтак колони за колонами проходили зазначені числами змагуни і змагунки, старші пластуни, юнаки, старші пластунки і юначки. Ішли, і йшли, і йшли...
На трибуні руки умлівали при шапках, що салютом поздоровляли маршуючих із зверненими головами вправо.
Чомусь дужче лопотіли прапори на високих щоглах. Північним вітром звернені на площу, весело вітали цвіт України і красу. А курінні знамена, мов діти побачивши маму з живішим трепотінням простягались до своїх надходячих частин.
Судді і їхні помічники обійшовши раз площу, вдруге вмаршували на її середину. Та коли останні ряди змагунок кінчали свій парадний марш, головний провідник трикратним вистрілом з пістолі подав знак суддям перейти на призначені їм місця для виконування спортивних завдань. І майже одночасно заповідач, старший пластун “Коко”, крізь мікрофон почав викликати змагунок та змагунів на старт.
Мов у муравлищі закишіло спортивне життя на майдані. Ось вистріли з пістолі викидують з ямок спрінтерів до мети. Тут дванадцятифунтове ядро вглиблюючись в землю збільшує відстань від дерев’яного порога і залізного обруча, та визначає першенство найкращому. А побіч, з руки красуні-юначки восьмифунтова куля зарисовує у повітрі небагато меншу параболю. За біжнею, мов польові коники, стрибають юначки вдовжінь, а там, у тіні крислатого клена, показалися стояки занизькі для канадійця стрибуна угору.

Побіч майдану, мов у коридорі, на прислоненій густим віттям дерев дорозі, муравлилося теж юне життя в завзятті. Шістка за шісткою відходили маршом міряти нелегкий гористий шлях “Вовчої Тропи”. Дарма, що недалеко від мети деякі дружини доходили вже в жалюгідному виді. Перемоклі, зі струмочками поту на обличчях та ледве тягнули ноги від перевтоми, а деякі бліді наче умліваючі. Це не бентежило цілого ряду свіжих дружин, що з повагою чекали на свою чергу. Спокійно стояли групками, щось між собою нараджувалися та радо рвалися кожний до перемоги.
А он там на пагорбі, на рівненькому тоці, без перепочинку шугали два білі м’ячі понад своїми сітками. Тільки щохвилинні “сальви” викриків радости, широко сповіщали про добуття переможної точки у відбиванкових змаганнях.
Пан Свистун свистав, а молодь завзято грала.

Ще найбільше щастило плавцям. Бо коли з безхмарної синяви небес, яскраве сонце настирливо вимітало на землю всі запаси літнього тепла, вони, плавці, розкішно бовталися у воді. В закритих хвилях басейну добували точки для своїх куренів.
Для спорту призначено 5 годин п’ятниці, З години суботи і дві години неділі.
В понеділок зранку учасниками табору заставлено ввесь майдан. Всю молодь уставлено куренями аж по межу прапорців на висоті заповненої трибуни. Вздовж щогол уставились відділи чужинецьких пластунів - поляки, мадяри, москалі і ін. Дальше, замикали малий трикутник зеленої мурави сеньйори та ряд різних подальших референтів ЮПЗ.
Насередині замкненого трикутника поставлено столик накритий зеленою скатертю. На ньому блистіли чотири високі прегарні нагороди для чотирьох куренів - першунів. Біля столика стояло кількох спортивних суддів. Відтак комендант Зустрічі звернувся до головного судді, щоб роздати переможцям грамоти та нагороди. Тоді, викликаний головний суддя вийшов на підвищення та крізь мікрофон кількома реченнями звернувся до спортсменської молоді:

“Дорогі змагуни і змагунки!
Програма дня у своїх вщерть переповнених заняттями проміжках часу, примушує мене хоч в кількох словах звернутися до Вас. Я тільки хочу в імені своїм і своєї колегії суддів, якнайщиріше подякувати Вам усім за так чисельну участь в змаганнях.
Рівно ж ґратулюємо Вашому завзяттю у прагненні до перемоги. Незважаючи на гарячінь дня і важкий терен, Ви з радісним обличчям рвалися до мети. Приспішеній праці юних серць зі зусиллям, дорівнював ритм і мого серцебиття на вид Ваших вчинків. Нехай усім Вам буде прикладом завзяття друга - старшого пластуна, що в чесному змагові, у важкому бігу навпростець двічі з утоми умлівав, падав на землю і таки силою волі дійшов до мети, добуваючи друге місце і точки для свого гурту друзів.
Ще раз гаряче дякую усім за все і бажаю Вам милої зустрічі у наступне п’ятдесятиліття.
Скоб, Друзі!
Зараз відбудеться вручення грамот і нагород для куренів-переможців. Викликані прошу уставлятися в лаві.”
Опісля секретар змагань крізь голосник викликав тих, які зайняли треті місця, відтак другі і перші. Викликані уставлялися в лаві. Головний суддя брав грамоти подані його заступником і по черзі, стискаючи лівицю переможцеві, вручав її з коротенькими словами ґратуляцій.
Коли довжелезна лава переможців з грамотами перепоясала впоперек майже всю площу, тоді викликано представників чотирьох куренів-першунів.
В рядочку уставилися відпоручники -
2-го Куреня ім. Лесі Українки
13-го Куреня ім. Тараса Чупринки
18-го Куреня ст. пл-ок “Шостокрилі”
25-го Куреня ст. пл-ів “Чорноморці”
Головний суддя зі своїм почотом урочисто вручив їм заслужені трофеї.
А в бездонній синяві чистого неба, як колись над “Соколом” плавали в леготі орли, без перепочинку кружляв літак. Два пластуни знімали на фільмову стрічку історію Пласту з “Вовчої Тропи”.