Ми йдем вперед

30 квітня - 2 травня відбулася мандрівка Загону Червона Калина. Невелика група осіб виїхали зі Львову зранечку, щоб по обіді бути у Воловці, проте звідти довелося їхати машиною до місця початку мандрівки. Не пройшло і годинки часу, як славна група вже крокувала по карпатських стежках. Перший день мандрівки був не важкий, дійшовши до підніжжя гори Пікуй, яка чекала свого підкорення, всі почули команду -" Стій, розтаборовуємся". Наступав вечір, тому хлопці швиденько порозтявляли намети, укультурили місце та взялися за найприємнішу частину мандрівки - смаження м'ясця)). Разом із м'ясцем провели сонце за горизонт та й повмощувалися спати. Ранок. Чудовий ранок, який супроводжувався чудовим сніданком під спів пташок та незабаром перейшов у вертикальний підйом через які хлопці продиралися між альпійками та граючись обкидували один одного сніжками. За годину часу калиняки вже були на найвищій вершині Володільних Бескидів і всього пасма Бещад горі Пікуй(1408 м.). Зробивши декілька фоточок, відпочивши, рушили далі, адже час ішов, а під палючим сонцем протсо неможливо було перебувати. До обіду хлопці перейшли пару вершин які йшли вздовж хребта, пройшлися шляхом "Руський Путь" - який існував ще 2 тис. років до Христа. На цьому перевалі й досі є хрест із написом «Руська путь» . Сонце пекло, тому мусили час від часу зупинятися на 10 хвилинні перепочинки де балували себе халвою зі снігом, хлібом з ковасою, смачними цукерками). Підходив вечір , сонце вже почало ховатися, а до кінцевої точки лишалося ще 7 км. тому з посмішкою на обличчі хлопці рухалися далі. Вийшовши на перевал між Львівською та Закарпатською областю вирішили переночувати і зупинилися на шикарному місці зі столиком та лавками, таке враження шо нас там протсо вона чекали. Повечерявши хлопці позгадували старе добре минуле і повмощувалися спати. Ніч була спокійна й тиха, мабуть наш сон берегла прикорлонна застава, яка знаходилася в 100 метрах від нас. Останній ранок в горах викликав якись сум на обличчях. Вертатися до міста і повсякденних буднів так не хотілося, але зібравшись і вирушили в напрямку села Сянок, звідки і виїхали на Львів електричкою. Свою мандрівку хлопці продовжили на матчі Карпати - Кривбас, де нас порадувала місцева команда. Дякую команді: Владику за те що витерпів молодих і смачні шашликі, Боді за веселий настрій та чудові чаї, Назару за кинути сніжку по спині та гарну компанію, Андрію за організацію мандірівки.