Мандрівка на г. Пікуй

Діло було 31 квітня – 2 травня 2012 року Божого.. Та частина калиняк, яких не з головою затягнуло навчання, робочі будні, сімейне життя і інші «трабли» зібралась пробігтись горами.. Не мало, не багато, а п’ятеро чоловік нас назбиралосьJ

Після тривалого переїзду, вийшовши на станції Воловець і перекусивши шикарних вишневих булочок в місцевому магазині, ми продовжили шлях в ще гірших умовах. Вшістьох, враховуючи водія, в місцевому «таксі», яким було звичайне легкове авто і де не відкривались вікна ми доїхали до села Біласовиця. Там намастившись кремами від загару ми впевнено набрали оборотів і рушили в мандри. Якими короткими ті мандри не були б, але тим не менш, через півтори години ми находились і знайшовши джерело зупинились на ночівлю біля підніжжя гори Пікуй.

Повалявшись на сонечку і поспілкувавшись з блукаючими цими місцями поляками, ми почали розтаборовуватись. Це був справжній вечір гурманів. Ми смакували і домашнє сальце з чорним хлібом (в кращих козацьких традиціях), і макарони з кетчупом («бо треба було спалити газ до примусуJ»), і чайок з лимончиком. А родзинкою вечора був шашлик, який ми, до речі, уміло скомпонували зі справжньою гірською черемшею, яка навколо нас росла. З настанням ночі, ситі і з чудовим настроєм ми полягали спати.

Зустріли ранок ми разом з сонечком, яке нагло зазирало в намет і тим самим нас будило. Поки вмивались, снідали і збирались, повз нас проходили перші групи туристів, яких в той день була купа купезна. Згодом і ми до них приєднались і почалась вже серйозна частина мандрівки. Після години ходьби, потоптавши численні «альпійки» та ще не розталі пласти снігу ми нарешті добрались до вершини гори Пікуй, яка є найвищою географічною точкою Львівської області і Вододільних Карпат.

На вершині ми зробили кілька фотографій, полазили по скелях, які її вкривають та продовжили шлях по гірському хребту, протяжністю більше 30 км. Відомий він перевалом «Руська путь», який існував ще за дві тисячі років до Христа. Починався він на Балканах, пролягав по Дунаю, далі вздовж Тиси піднімався в гори. На цьому перевалі й досі є хрест із написом «Руська путь». А вздовж хребта донедавна височіли прикордонні стовпи — тут була межа між довоєнною Польщею й Угорщиною.