СВТ-2010: шлях до успіху

9 серпня 2010 року. Спекотний сонячний серпневий ранок. Життя міста вирує, люди поспішають на роботу, ранкова метушня на залізничному вокзалі в Стрию. Метушня ніби і така як завжди, але й не така водночас; з-поміж строкатого натовпу виділяється купка людей з наплічниками. Це – 35 юнаків та юначок з різних куточків України прибули до Стрия, щоб взяти участь у СВТ – крайовому спортивно-вишкільному таборі "Калиновий оберіг-2010". Нетривала подорож на автобусі – і від цієї метушні не залишається ні сліду: лише вкриті зеленню гори, свіже карпатське повітря та заспокійливе дзюрчання гірських струмків. І тільки впевнений свисток друга бунчужного, ще поки такий небажаний та немилий, змусив всіх прокинутися та згадати, що це не звичайний пікнік, а табір, спортивно-вишкільний між іншим, крайовий, а значить просто полежати на м’якенькій смарагдовій травичці і сповна відчути цей блаженний карпатський спокій скоро навряд чи доведеться.

А що ж табір? З перших хвилин життя на ньому завирувало, як у мурашнику: таборові споруди будуються, наметове містечко росте – і все під пильним наглядом бунчужного, який, наче сокіл на полюванні, пильно стежить, щоб ні в кого навіть бажання поніжитися на травичці, яка так і манила своєю зеленню, не виникло.

"Один в полі – не воїн"

Однак вже на третій день, самі не очікуючи того, таборовики отримали чудову нагоду "насолодитись" зеленню трав’яного килиму, випробувати на собі його м’якість та (з головою) зануритись в тонізуючі води "місцевого" потічка, а заодно і трохи розім’яти свої м’язи – такою "щедрою" виявилася "Смуга насолод", яку учасники згодом вміло оспівали в своїх піснях за право отримати найсмачніші вершки вправно приготованої під керівництвом головного кухаря СВТ – Марти – вечері.

Правий той, хто вірить, що одним з гасел СВТ є "Ні дня без спорту!" Дійсно, окрім веселої руханки на босоніж під керівництвом друга Хана, кожного дня на таборовиків чекали гутірки із різних традиційних та не дуже видів спорту, таких як: гандбол, фрізбі, футбол, софтбол, волейбол, пінг-понг та інші. В когось виходило краще, в когось – гірше, та найважливіше – це взаємодія між юнацтвом та інструктором, взаємодопомога, невпинна жага до опановування премудростей того чи іншого виду спорту. А чи потрібно наголошувати, наскільки важливим у спорті є командний дух? В спорті, як на війні: один в полі – не воїн.

"Посальсуємо?"

Не обійшовся цьогорічний СВТ і без нововведень. Так, новинкою, а заразом і свого роду родзинкою табору стали заняття із сальси для дівчат. Цього року поки тільки для дівчат, але з післятаборових відгуків неозброєним оком читається, що і хлопцям, які цього року за граційними рухами дівчат лише спостерігали, гарячий латиноамериканський танець припав до душі.

"Один ювілей добре, а два – краще"

Є в нас така традиція: щороку приурочувати табір до визначних історичних події чи дат, присвячувати його видатним калинякам тощо. Для тих, хто хоча б трохи знайомий з історією куреня, напевно, було би зовсім неважко здогадатися, до чого мав би бути приурочений СВТ "Калиновий оберіг-2010". Все тому, що 2010 рік – ювілейний для "Загону "ЧК", адже рівно 85 років тому в далекому 1925 році і зародився наш славний "Загін".

Тож саме на честь 85 річниці з часу заснування "Червоної Калини" і проходив СВТ-2010. З’їхалися калиняки звідусіль, щоб всім дружно відзначити таку знаменну подію, а відбувалися урочистості 14 серпня – на "Маковея". Символічно, що саме на "Маковея", адже не новина, що новітня історія спортивно-вишкільних таборів, крім "Загону "Червона Калина", нерозривно пов’язана із ще одним куренем – дівочим. Так, із приходом "Червоних Маків", СВТ, здається, отримав якесь нове дихання, новий поштовх для подальшого розвитку. А дівчата, в свою чергу, напевно, саме СВТ повинні завдячувати своїм існування, оскільки саме на СВТ на свято Маковея 14 серпня 2008 року було пов’язано хустки першим "мачкам" в Україні. Відтоді дівчата, яких стає все більше і більше, кожного року з’їжджаються всім гуртом на СВТ, щоб відсвяткувати день народження свого куреня. Так і відсвяткували нараз два ювілеї, а на святковій ватрі кожен таборовий гурток чим міг привітав винуватців свята: хто піснею, хто танцем, хто букетом квітів. Ювіляри ж в боргу не залишилися – і почастували таборовиків морозивом та маківником. Весела вийшла ватра, надзвичайно співоча і танцювальна. Зрештою, не злукавлю, якщо скажу, що однаково веселими і цікавими були практично всі ватри, на яких фантазії юнаків та юначок не було меж.

Не обійшовся СВТ-2010 без вже традиційного "Гламурного дня" із конкурсом натільного малюнку та конкурсом "Містер та Міс СВТ". Боротьба була запеклою, надзвичайно цікавою, а переможця визначала вся публіка відкритим голосуванням чи то пак галасуванням. Перемогу, а з нею і почесні титули Містера та Міс СВТ-2010 здобули Назар Вонітовий та Марія Васильєва.

Ну і звичайно "Олімпійські Ігри", які і показали, хто з чим і для чого приїхав на СВТ. Хай індивідуальні змагання у хлопців вийшли дещо прогнозованими і передбачуваними і абсолютного чемпіона було визначити легше, ніж додати два до двох, настільки вже впевнено Арсен Волосянко перемагав в змаганні за змаганням, то у дівчат боротьба за своєю температурою нагадувала справжнісінькі змагання професіоналів. У підсумку ж з перевагою всього в одну медаль в очно-заочній дуелі між Юлею Цимбалою та Софією Дацюк перемогу здобула остання. Так, хай в спорті завжди є переможці та переможені, але навіть найбільша поразка повинна слугувати кроком назустріч майбутнім перемогам. Слід ніколи не зупинятися на досягнутому, а працювати над собою, вдосконалюватися і ставити перед собою нові вищі цілі. Саме таку філософію і пропагує спортивно-вишкільний табір "Калиновий оберіг".

Закінчився черговий СВТ. Вже й не злічити одразу, який за ліком, та так вже стається, що кожен табір запам’ятовується чимсь особливим, тим, з чим він асоціюється, коли через роки біля ватри збирається товариство і ніби заново переживає все, що було колись. При чому для кожного ці асоціації можуть і мають право бути різними: хтось ніколи не забуде солодку мить перемоги та блиску чемпіонських медалей, ще хтось – незабутні світанки, а хтось ніколи не забуде ці милі очі кольору безхмарного неба в ясний сонячний день та чудову усмішку. А які у тебе залишися спогади про СВТ? А, ви ще не були у нас? Тоді не гайте часу, починайте працювати над собою вже сьогодні і вже рівно через рік ми будемо раді зустрічі з вами на черговому СВТ – "СВТ-2011".

 

ст.пл. Роман Чернишов, ЧК

Отаман Коша в Україні