Відбувся СВТ-2009

 

Тепло рук своїх розділи для друзів всіх

З тими, що турботи й радість разом понесли

Пам'ять про всі дні ти назавжди збережи

СВТ у серці твому буде назавжди.

(З "Пісні СВТ-2009")

 

Ось і прошуміло таборове літо 2009. Ювілейне літо: 20 річниця відновлення Пласту в Україні, 35 річниця першого СВТ, 100 років від дня народження Степана Бандери – калиняки (хто не знає). Саме на честь останнього, за давньою традицією, і проходив СВТ «Калиновий оберіг-2009» – «Імені Степана Бандери». Абсолютно не буде лукавством сказати, що цей СВТ пройшов напрочуд вдало.

Розпочавши підготовку до табору задовго до його початку, скільки всього треба було обдумати, придумати, продумати, «ударна» група – референтура – на чолі з комендантом Андрієм Скралем взялася за роботу з надзвичайним ентузіазмом та звитягою. Що з того всього вийшло – прямо тут і зараз.

Скільки років вже проводимо СВТ, хоча й чи не постійно отримуємо найбільше зголошень серед всіх крайових таборів, а переживань з приводу того, чи достатньо юнацтва зголосяться до нас, позбутися не виходить. Але проходить трохи часу, приходять зголошення і розуміємо, що переживаємо даремно. Так і цього року, здається, бажаючих приїхати на СВТ виявилося більше, ніж на решту крайових таборів. Запросили ж до себе 47 юнаків та юначок з різних куточків України та ще й одного юнака із заокеанського Чікаго до себе взяли. Тож і цього року СВТ був найчисельнішим. З місцем таборування не мудрували і зупинилися на тому ж місці, що і торік (і взагалі п’ятий рік поспіль) – поблизу незвичайної краси водоспаду Гуркало, що біля села Корчин Сколівського району Львівської області. Зустріла місцина нас приязно – зеленою високою некошеною травичкою та лагідним серпневим сонечком. На жаль, зважаючи на меншу, ніж звичайно – через участь у ІІ Всеукраїнському Джемборі, – кількість днів, часу на розкачку не було, тож учасникам з самого початку довелося відчути на власній шкірі, що таке навантаження по-СВТівськи. Та погода сприяла, і давала можливість усім сповна насолоджуватися перебуванням серед природи та друзів швидко відновлювати життєві сили та енергію.

Кожного дня табір був подібний на великий мурашник, який не просто існує, а живе повноцінним життям злагодженого суспільства, спостерігати за яким – одне задоволення. Одночасно і смішно, і цікаво завжди бачити, як таборовики зустрічають новий день. Як щоранку десятки цікавих очей визирають зі своїх наметів, очікуючи на милозвучне бунчужнівське «Вставання!», щоб на чолі з другом Ханом нарешті вибігти зі своїх сховок і всім дружно попрямувати на руханку назустріч молодому сонцю. А далі – повноцінний «робочий» день із заняттями з різних видів спорту: від традиційних в Україні волейболу, футболу, гандболу, настільного тенісу, до «завезених» з-за океану американського футболу, софтболу та фрізбі. І знову не все так просто, як здається на перший погляд, адже поряд із таборовиками і провід безустанно вчиться та вдосконалюється. Цього року кожен день табору було присвячено різним видам спорту, представленим на СВТ. Протягом дня під час відпочинку учасники дізнавалися багато цікавого про кожен з видів, а на практичних заняттях мали змогу навчитися того, про що стільки чули, та підтягнути вже здобуті навички. Та навіть ці постійні тренування не допомогли учасникам хоча б у чомусь взяти верх над командами проводу – така їхня доля.

Разом із спортом у таборову суміш ввійшли вже давно звичні «Смуга насолод» та «Смуга перешкод» з усіма улюбленими і перевіреними роками болотяними «ваннами». Коли ще побачиш засмальцьованого по вуха в болоті коменданта?! Ото була потіха, і таборовикам, і комендантові, і всім решта! Бідні фотографи ледь встигали фіксувати ці бруднезні, але задоволені і щасливі обличчя на свої камери.

А якими мистецькими і творчими були цьогорічні учасники?! Де бралася та неймовірна купа креативу та співочості знають тільки вони самі. Вже другий рік поспіль на «Ура» пройшов «Гламурний День» із започаткованими минулого року конкурсами «Боді арту» та «Міс та Містер СВТ». А володарями почесних титулів найгламурніших СВТ-івців стали Ковальчук Ілона та Гуч Василь. Не обійшлося СВТ-2009 без культового «Козацького дня». Побавилися, повеселилися, погралися під час «Козацьких забав», позмагалися та випробували себе на «Козацькій фортеці», ще й на «Козацькому весіллі» погуляли, яке після кількарічної перерви повернулося на СВТ. Ото була забава, мушу я вам зізнатися! Ось вам і молодята, ось вам сватання, ось вам купа гостей, ось вам вареники! Ото були танці! Земля під ногами ходила, в музик ледь струни не рвалися, і гори, наче підспівували!

Гріх не розказати і про передтрапезні імпрези. При чому не тільки таборовиків, але, як того слід було очікувати, і проводу, який з кожним виступом все потужніше заявляв про свій клас, демонструючи пречудові музичні представлення. Так, то було дійсно круто. В повній мірі ж таборовики мали змогу розкрити свої мистецькі таланти на поетичній ватрі, яка, як і торік, стала однієї з найцікавіших на таборі. Такими темпами незабаром доведеться шукати спонсорів для випуску поетичних збірок молодих поетів та поетес. Але і це ще не кінець.

«Стремись до вершин і подай руку тим, що мають тугу за летом!» – саме з таким кредо відкрилась для учасників кульмінація СВТ – таборові Олімпійські Ігри, нічна церемонія відкриття яких супроводжувалася гарнезним феєрверком. Змагалися таборовики натхненно. Ціна ж перемоги ще й яка – почесне звання «Олімпійських чемпіонів» СВТ! Були і сльози розпачу від поразки, і танці радості від перемоги. В запеклій, але по-пластовому чесній боротьбі абсолютними чемпіонами СВТ-івської Олімпіади стали: серед дівчат – Надійка Шургот з Бережан, серед хлопців – Микола Андрусик з Миколаєва, про що їм завжди будуть нагадувати пам’ятні медалі.

Ось таким був цей ювілейний спортивно-вишкільний табір «Калиновий оберіг-2009» імені Степана Бандери. Ці чудових 11 днів позитиву, ранкових «Руханок Хана» з купанням в чистій гірській воді, емоційного піднесення та відчуття ліктя друга залишилися позаду. Величезне дякую кухарям на чолі з Христиною за смачнезні сніданки, обіди та вечері, всьому проводу калиняків та червоних мачок, та другу коменданту зокрема, – за старання та прекрасну дружню атмосферу; учасникам – за ентузіазм, товариськість та віддачу.

Правду кажучи, всіх учасників СВТ ще з початку його існування,єднає не просто сам факт відбуття табору. Ні. За тих кілька днів спільного таборування ми без перебільшення стаємо однією сім’єю: в нашій крові тече братерство, дух чесного змагу, Велика гра, і Щось таке, що відоме тільки нам. Для кожного з нас, СВТ «Калиновий оберіг» – це велика Родина, яка щороку з радістю приймає до себе нових членів. Є надія, одного разу зберемося всі разом, сядемо біля величезного гарячого вогнища у ще більшому колі, і загримить старий добрий «Марш», де все буде як завжди – Кордельєри і Карпати, дорога на Схід, а потім на Захід, і незгасимі усмішки дівчат для лицарів Червоної Калини. Хай живе СВТ!

 

Соломія Бобровська, ЧМаки, Роман Чернишов, ЧК

Серпень 2009