Загiн «Червона калина»

Оригінал статті було вперше опубліковано на сайті "Спортивний родовід". Статтю опубліковано з дозволу автора. Автор статті: Олексій Лев-Породько - кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, член Комісії Закордонне українство Національного олімпійського комітету України, засновник проекту онлайн журналу "Спортивний родовід"

У 1974 році, з 3 до 17 серпня, на пластовій оселі «Вовча Тропа» (Іст Четгем, Нью-Йорк) відбувся перший спортовий табір (спортивно-вишкільний табір для тіловиховників і змагових суддів) ім. Команданта Дам’яна Пеленського для юнаків (28 осіб) під проводом Загону «Червона Калина». Це була чудова ініціатива й креативна ідея для подальшого розвитку тіловиховання, спорту та олімпійських ідей у Пласті. Початок був покладений на десятки років щоденної кропіткої праці для щорічної організації такого важливого спортивного, патріотичного, соціального, виховного заходу.

Метою табору було не лише познайомити юнаків з різними видами спорту, а й навчити як бути суддею змагань. До програми табору були включено копаний м’яч (футбол), відбивана (волейбол), кошівка (баскетбол), стук-пук (настільний теніс), легка атлетика (бігові дисципліни на коротку дистанцію, естафета, стрибок у довжину й висоту, потрійний стрибок, метання кулею й диску), плавання та стрільба.

Провід табору складався з отамана – пл. сен. Левка Штинди, обозного – ст. пл. Ростислава Декайла, головного інструктора – ст. пл. Нестора Голинського, осавула – пл. сен. Любомира Лозинського, лікаря – пл. сен. Д-ра Юліяна Гноя, канцлер – ст. пл. Андрій Чировський. З ініціативи Льва Штинди до табору були запрошені кваліфіковані інструктори не пластуни –Іван Кобзяр та Микола Гошовський (копаний м’яч), Тарас Олесницький (метання кулею та диску).

Застосовувались у часі проведення табору технічні засоби для здійснення теоретичних занять. Наприклад, головний інструктор ст. пл. Нестор Голинський фільмував учасників табору під час практичних занять, щоб потім на вечірніх гутірках інструктори мали можливість роз’яснити помилки, а учасники надалі мали можливість виправити їх. Водночас було показано фільми, в яких продемонстровано спортовців при тренувальних заняттях або ж у часі змагань. Окрім цього, було проведено цикл лекцій-гутірок з історії українського спорту, про першу допомогу, анатомію людського тіла й інших важливих спортових тем. Кожен інструктор у таборі відповідав за одну або ж дві ділянки спорту. Інструктори мали детально пояснити учасникам свою ділянку, провести вступні рубанкові вправи і надавати індивідуальні інструкції.

Після першого тижня перебування учасників у таборі відбулися легкоатлетичні змагання, в яких кожен таборовик змагався принаймні у двох дисциплінах. Потім відбулися змагання з копаного м’яча учасників табору проти булави. Результат матчу 2:0 на користь молоді. Але у відбиванкових змаганнях дружина булави виявилась сильнішою.

На закритті табору трьох юнаків було визнано найкращими й нагороджено. Перше місце здобув пл. розв. Олег Декайло (Нью-Йорк), друге – пл. уч. Марко Ґудзяк (Сіракузи), третє – пл. розв. Андрій Голинський (Ньюарк).

Власну думку щодо ролі спортивно-вишкільного табору 1974 року висловив пл. розв. Олесь Кузишин (3-й курінь УПЮ, Нью-Йорк): «На мою думку, цей табір був надзвичайно успішний. Він розбудив у молодших юнаків охоту до спортових змагань. Тим юнакам, які вже довше змагаються, спортовий табір дав можливість вправляти та поліпшити свою фізичну заправу… Спортовий табір – це дуже корисний спосіб для плекання тіловиховання в Пласті. Такі спеціялізаційні табори дуже потрібні. Сподіваюся, що на другий рік ще багато більше учасників зголоситься на такий табір і що абсольвенти цьогорічного табору повернуться до нього як учасники, а може вже як інструктори».

Дійсно справдилися думки Олеся Кузишина наступний табір 1975 року став чисельнішим (долучилися до участі й юначки), цікавішим (розширилася програма) й традиційним (відбувався щороку).

Якщо минуло року у таборі брали участь лише хлопці, то цього року долучилися й дівчата. То ж понад вісімдесят юнаків та юначок зголосилися до участі у таборі. Склад табору: отаман – пл. сен. Ігор Декайло, канцлер – ст. пл. Леся Кушнір, осавул – пл. сен. Миролюб Лозинський, головний обозний – ст. пл. Ростик Декайло, обозна підтабору юначок – ст. пл. Інуся Жеребецька, ланковий інструкторів – ст. пл. Роман Ліщинецький, лікар – пл. сен. Юліян Ґной (У ювілейному виданні збірці з нагоди 25-ліття пластової оселі «Вовча Тропа» 1953 – 1978 – 25 слідів, склад Проводу табору 1975 року такий: Юрій Струтинський – отаман, Андрій Чировський – канцлер, Юліян Ґной – лікар,Миролюб Лозинський – осавул, Олег Декайло – головний обозний, Таня Шуст – обозна підтабору юначок, Нестор Близнак – ланковий інструкторів, Ляля Голинська – заступниця ланкового інструкторів). Слід відзначити чисельність та високий професіоналізм інструкторів табору. Було цього року цікаве нововведення: після першого табору Старшина і організатори ухвалили рішення, що юнаки, які були тоді першунами, можуть повернутися на наступний табір як підінструктори. І вже були перші успіхи у часі другого спортивно-вишкільного табору. Пл. розв. Андрій Голинський відзначився як підінструктор у відбиванці.

Варто зазначити, що успішне проведення табору стало можливим завдяки значній фінансовій пожертві пластовій виховниці пл. сен. Євстахії Гойдиш.

Цього року три нові види спорту було долучено до програми табору: метавка (інструктори пл. сен. Юрій Струтинський та ст. пл. Орест Вірстюк), дужання (ст. пл. Олег Декайло), лучництво (ст. пл. Орест Вірстюк). Окрім цих видів спорту учасники табору вправлялися у легкій атлетиці (біг на короткі та довгі дистанції, естафета, стрибки у довжину, у висоту, потрійний стрибок, стусан кулею та мет диском) – інструктори Роман Ліщинецький, Андрій Кмета, Петро Ярмак, Таїсія Галібей, Богданка Долішна, Христя Роговська, Анета Ярмак (всі пластуни). Інструкторами відбиванки, кошівки, копаного м’яча та стук-пуку були старші пластуни і пластунки Ігор Ковалисько, Богдан Савицький, Андрій Кмета, Олег Декайло, Петро Рівес, Оксана Сидорян. Футболісти мали чудову нагоду здобувати теоретичні та практичні знання у майстра Михайла Ноги. Він прибув до табору завдяки Українському Спортовому Клубу (Нью-Йорк). Також таборовики займалися стрільбою під наглядом пл. сен. Миролюба Лозинського, плаванням, яким керувала ст. пл. Катруся Долішна.

Теоретичну програму табору наповнювали спортивні фільми, наочні демонстрації інструкторів, поради-гутірки, а також лекція пл. сен. Ігоря Раковського про небезпеку наркотиків.

Змагальна частина табору була насичена й цікава. З ініціативи Михайла Ноги був організований турнір хлоп’ячого підтабору між чотирьох команд: Калиняки, Запорожці, Квітки та Тризуб. Дружина Калиняки, під капітанським проводом пл. розв. Михайла Стоцько, здобула першість, вигравши всі матчі 4:3, 5:0, 3:1.

Відбулись два футбольні матчі між дружиною учасників та булавою. У першій грі дружина булави перемогла з рахунком 7:4 (два голи забив пл. сен. Ігор Декайло) й значна перевага була на боці старших пластунів у ході всього матчу. А ось у другій грі юнаки зібралися і грали з більшим запалом. Тому й матч завершився в нічию 3:3. Серед юнаків голами відзначилися Михайло Стоцько та Андрій Голинський, а у воротах демонстрував майстерність Петро Михайлів.

Коли настав час виявити найкращих, то всі з цікавістю чекали результатів. У дівочому підтаборі Віра Чума стала першункою відмінницею, Леся Ґной – першункою з похвалою, Марта Мачай і Ліда Михайлюк – першинками з признанням. У хлопців першуном відмінником став Петро Михайлів, першуном з похвалою – Олесь Кузишин, першунами з признанням – Ігор та Орест Струтинські.

Брат Філько, См для своїх друзів із «Червоної Калини» присвятив «Марш СВТ»!

Свої враження від другого спортивно-вишкільного табору 1975 року висловив пл. уч. Андрій Соневицький «Цього року я поїхав на «Вовчу Тропу», у мій другий спортовий табір. Цей табір був ще кращий, ніж минулого року, бо з нами були дівчата. Кожного дня ми вправляли такі спорти: легкоатлетику, копаний м’яч, кошиківну, відбиванку, метавку і стріляння з лука та кріса. Інструкторами легкоатлетики були: Катруся Долішня – мет диском, Богданка Долішня – скок у височінь, Таїса Галібей– короткі біги і інші. Інструкторами копаного м’яча були Олег Декайло і наш гість із Робітничого Союзу, п. Михайло Нога. Пан Нога – це славний спортовець, і він буде нас тренувати в УСКУ у Нью-Йорку і в школі св. Юра. Відбиваний вчили нас Оксана Сидорак і Андрій Голинський. У таборі цього року ми вправляли новий спорт, що називався метавка. Вчили його Орест Вірстюк і Юрій Струтинсьний. Наш комендант Ігор Дейкало був гострий, але добрий. Бунчужними були Ростик Декайло та Інуся Жеребецька. Лікар табору – мій добрий приятель, пан д-р Ю. Ґной. Спортовий табір був дуже веселий. Юначки запросили нас на дві вечірки. Ми завжди «дуріли». Останнього дня ми зробили збитка нашому товаришеві Юркові. Ми винесли його ліжко надвір, а його убрання висадили високо на дошку під стелею куреня. У цей день було багато сміху. При закритті табору найкращі змагуни дістали нагороди. З хлопців перше місце здобув Петро Михайлів, друге – Олесь Кузишин, а третє – два брати: Орест та Ігор Струтинські. З дівчат здобули перші три місця: Віра Чума, Леся Ґной, Марта Мачай і Ліда Михайлюк. Мені цей табір дуже подобався. Думаю, що друзі з «Червоної Калини» повинні робити такі табори щороку». Ось такі враження, емоції та побажання народилися у пластунів після другого табору. Всі чекали наступного!!!

Олексій Лев-Породько

45 пластових років спортивно-вишкільним таборам "Загону "Червона Калина" (США): 1974-1975 роки