Загiн «Червона калина»

Оригінал статті було вперше опубліковано на сайті "Спортивний родовід". Статтю опубліковано з дозволу автора. Автор статті: Олексій Лев-Породько - кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, член Комісії Закордонне українство Національного олімпійського комітету України, засновник проекту онлайн журналу "Спортивний родовід"

ІІІ спортивно-вишкільний табір для тіловиховників і змагових суддів відбувся від 31 липня до 14 серпня 1976 року. Цього разу учасників було понад 110 осіб. Провід табору: отаман – Богдан Михайлів, осавул – Миролюб Лозинський, лікар – Юліян Ґной, канцлер – Христя Храплива, головний обозний – Олег Декайло, обозна табору юначок – Ляля Пащин, головний ланковий – Ростик Декайло, ланкова – Інуся Жеребецька. До насиченої програми організатори запланували долучити й лекційний захід про Олімпійські ігри (цього року Ігри ХХІ Олімпіади відбулись у Монреалі, Канада).

Булава, ланка інструкторів та учасники табору звернулися до пана Осипа Зінкевича з тим, щоб він розповів про діяльність Українського Олімпійського Комітету у часі Олімпійських ігор у Монреалі.

Наступні табори (Провід табору 1977 року: отаман – Юрій Струтинський, осавул – Миролюб Лозинський, лікар – ЮліянҐной, канцлер – Андрій Чировський, головний обозний – Олег Декайло, обозна табору юначок – Таня Шуст, головний ланковий – Нестор Близнак, ланкова – Ляля Голинська) відбувалися традиційно успішно, чисельно, плідно. Однак виникали й актуальні виклики сучасного життя й побуту таборовиків.

З цього приводу на передодні VIспортивно-вишкільного табору Лев Штинда у часопису «Свобода» опублікував (назва статті «Шостий «Спортивно-Вишкільний Табір» на добрій дорозі») свої думки про покращення табору та його перспективи. Подаю статтю цілою без ділення на уривки, щоб краще передати глибину ідеї автора: «Уже шостий рік підряд Організаційний комітет Загону «Червона Калина» та інших пластових куренів, на чолі з пл. сен. Ю. Cтpyтниським, приготовляються до переведення «Cпopтивно-Вишкільного табору», який відбудеться на Пластовій Оселі «Вовча Тропа» від 28-го липня до 1-го серпня ц. р. з метою дати учасникам табору пожиточне і приємне пережиття, та пропагувати плекання cпopту, головно легкоатлетики, між пластовою молоддю. Завдання не легке, зваживши вимоги батьків і сподівання та надії учасників з різноманітними індивідуальними ціхами характеру.

Не легке, хоч би і тому, що під цю пору немає у нас висококваліфікованих, фахових інструкторів. Одначе, досвід у розв’язанні психологічного відношення між учасниками табору, а Булавою допоможе розвинути якнайкраще такі позитивні вартості характеру, як: співпраця, спpoможність вперто йти до цілі, респект для інших, а також свобідно нав’язуючи до пластової присяги, «приймати труд і невдачі, як завдання тяжкої ігри». Виконавши те завдання, праця Організаційного комітету і Булави табору матиме величезний вплив па дальший розвій душі й тіламолодої людини. Організатори, покликали вдруге на коменданта табору пл. сен. А. Маєвського, праця якого у минулому році втішалася признанням батьків та беззастережним довір’ям і співпрацею учасників табору. Маємо запевнення від трьох прибулих з України фахових інструкторів включитись у ряди Булави табору. На мою думку, Булава повинна прорідити пере ладовану програму, точки якої у минулому ледве чи оправдались, і обмежитись до легкоатлетики, плавання,відбиванки і кошівки. Зате частіше треба було б впровадити елемент змагу навіть у щоденних вправах. Із досвідом у спортовомузмазі і програмою, яка нагадувала б змаг, можемо очікувати розвою побажаноїспортової поведінки. Чому ж не приготовити учасників табору до цього, чого від них очікуємо? Я певен, що Крайова Пластова Старшина, яка усе розуміла вагу позитивного підходу до спорту, у цьому році, який повинен бути під кличем «у здоровому тілі — здорова душа», допоможе морально і матеріяльно перевести табір на високому рівні».

Ось такі думки, пропозиції та сподівання висловив Лев Штинда звертаючись до української громади. Цікавим є те, що до табору 1979 року запрошено фахівців з України! Хто ці фахові інструктори?

Поради, побажання й віра у покращення організації табору Левка Штинди справдились й у 1979 році його проведено на високому рівні й майстерно. 28 липня, у суботу, відбулося відкриття VIспортивно-вишкільного табору присвяченого св. п. братчика Степана Новицького (колишній майор Української Повстанської Армії).

На відкритті табору були присутні голова Крайової Пластової Старшини, пл. сен. Євстахія Гойдиш, голова Крайової Пластової Ради, пл. сен. Ігор Сохан, члени Загону «Червона Калина» й о. Любомир Гузар (є членом Загону «Червона Калина», прибув увечері цього ж дня з Риму).

У неділю член Куреня о. Лев з ГленКову відправив Службу Божу для учасників (разом з Булавою було 80 осіб) та гостей табору.

Булава табору мала такий склад: отаман – пл. сен. Юрій Струтинський, канцлер – ст. пл. Катруся Панченко, лікар – д-р Хруцький, духовна опіка – о. Лев, осавул – пл. сен. Миролюб Лозинський, головний обозний – ст. пл. Нестор Голинський, обозна підтабору юначок – ст. пл. Ліда Гвозда, координатор спортивної програми – п. Йосиф Візер, інструктори – ст. пл. Ляля Голинська, ст. пл. Ігор Струтинський, ст. пл. Богдан Цибик, ст. пл. Катруся Панченко, ст. пл. Ліда Гвозда, ст. пл. Андрій Кмета, ст. пл. Андрій Голинський, друг Іван Лещук (член СУМА, осередок Нью-Йорк), п. Ігор Костецький, п. Григорій Стерн.

Програма табору складалася з практики (легка атлетика, футбол, відбивана, метавка, кошівка, руханка, спортивний масаж, плавання, стрільба з кріса та лука) та теорії (гутірки-лекції, фільми).

Йдучи шляхом пластунського ідеалу Лев Штинда й після чудово проведених таборів мав цікаві думки про перспективи тіловиховання й спорту у Пласті. Він у 1981 році виступив (у часопису «Свобода») із закликом готуватися до літніх таборів ще з більшим покликом серця й душі. Спортове світобачення пана Штинди є дуже цікавим й цінним, тому передаю його статтю у авторській редакції без змін: «У 1980 році на новацькому таборі на «Вовчій Тропі» знаменитий комендант табору пл.сен. Ярослав Пришляк впровадив уперше в рамцях програми табору фізичне виховання та змаговий чинник у ньому. За цим почином слідкували організатори Спортово–Вишкільного Табору, що його вже сім років підряд організує і переводить Загін «Червона Калина» з великим зацікавленням і признанням. Від років занедбана програма спортового вишколу для новацтва зробила свій перший крок!Не кожна людина потребує загартованих заправою та змагомм’язів професійного атлета. Майже кожний з нас виніс із своїх юних літ достатній тон м’язів, правильну поставу, витривалість, міцні кості та сустави. Кожний з нас може вивчити плавання настільки добре, щоб у потребі врятувати своє життя чи прийти з допомогою іншим. Відповідно виготовлена програма фізичного вишколу повинна навчати новацтво елементарних фаз: бігу, скоку, мету та застосування достатньої власної енергії порушити певний об’єкт. Згодом з розвоєм і віком молодої людини фізичний вишкіл повинен включити балянс, витривалість і спроможність пристосовувати вагу тіла до змін напряму. На жаль, у фізичному вишколі дуже часто в гру входить замість здорового змагу шкідлива ривалізація. Спортові табори чи «школи» звертають усю увагу на роди спорту, де дуже мало таборян бере активну участь, зате багато приглядається. Кошівка, відбиванка, копаний м’яч дають поле до попису талановитим дітям, залишаючи масу пересічних осторонь. Спеціялісти інструктори присвячують багато уваги прийдешнім зіркам-змагунам, будучині спортових товариств, часто забуваючи про пересічного учасника табору. Питання заохочування дітей до тяжких, часто небезпечних для здоров’я, зате приємних для широкої маси глядачів, родів спорту — проблематичне.

З кінцем сезону подивляємо успішних змагунів, признаємо працю інструкторів, може навіть голови чи управи товариства, але де є виховний чинник, вишкіл характерів, приємність брати участь у спорті без огляду на вислід, приймати побіду чи прогру як «гру»? І тут Пласт із своїм випробуваним на протязі десятків років досвідом у плеканні тіла та характерів новацтва і юнацтва повинен мати першенство у рішенні батьків вибирати табори для дітей пластунів. Батьки повинні мати на увазі, що табір для їхніх дітей – це приємність у здоровому довкіллі з лікарською опікою, корисним харчем і наглядом повних посвяти, досвідчених провідників та інструкторів. До вибору табору для юначок і юнаків є ще і пластовий спортово-вишкільний табір із своїм семирічним досвідом; табір високо схвалений батьками та учасниками таборів. На протязі років юнацтво з усіх сторін Америки і Канади мало змогу без огляду на свої фізичні спроможності вивчати фундаментальні елементи різних родів спорту та розвивати позитивні ціхиособовости. Через відповідний добір булави табору й інструкторів організатори намагалися осягнути теж загальний всесторонній розвій учасників.Програма табору з натиском на безпеку і здоров’я учасників, фізичні лікарські перевірки, високоякісний виряд, а врешті товариське співжиття учасників обох статей залишали на протязі минулих років спогад про незабутні переживання юнацтва. Ми певні, що традиція організаторів Загону «Червона Калина» буде продовжуватися, а моральне попертя Крайової Пластової Старшини та батьків запевнить успіх таборів».

Детальний та глибокий аналіз ролі тіловиховання й спорту для молоді й значення організації спортово-вишкільного табору для його виховання, здоров’я, просвіти й майбутнього!

Окрім цього, у січні місяці 1982 року пл. сен. Лев Штинда звітував за пластовий загін «Червона Калина» під час проведення других спеціальних сходин програмової підкомісії, яка розробляє програму для юнацтва на ЮМПЗ-82. Тобто ювілейної Пластової зустрічі у 1982 році. З доповіді пана Штинди відомо, що заплановано змагання з легкої атлетики (бігові дисципліни, естафета), плавання, відбиванка. То ж черговий спортивно-вишкільний табір планувався масштабним, цікавим, рухливим!

Олексій Лев-Породько

45 пластових років спортивно-вишкільним таборам Загону «Червона Калина» (США): 1976 – 1981 роки