До золотого ювілею СВТ

Кінець липня 2024 року. До початку табору залишалися лічені не тижні – дні. Часу обмаль, а ще стільки всього не завершено: терен не розчищений, трава не кошена, вода в душах не підключена, на баскетбольному майданчику бетон не залитий, на футбольному та волейбольних полях – пісок не розрівняний… Чекайте, чекайте... Який баскетбольний майданчик?! Пісок?! Серйозно?!

Так-так, саме з такими амбіціями калиняки взялися за проведення табору 2024 року, вперше після 8-річної перерви. Та ставити перед собою високу планку – не новинка для Загону. Беручись за організацію першого спортивно-вишкільного табору на Вовчій Тропі (у США) у 1974 році, між іншим – першого спеціалізовано спортивного пластового табору, братчики-калиняки загадали організувати все за найвищими стандартами: від продумування до найменших дрібниць програми – до запрошення інструкторами найкращих україномовних тренерів Америки. От і сьогодні, як і 50 років тому, щоб багато отримати – багато плекаємо.

Тривала перерва в проведенні СВТ (а саме під такою короткою назвою табір відомий широкому пластовому загалу у всьому світі) створювала додатковий тиск на організаційний комітет, який я мав за честь очолювати. Та, беручись за організацію ювілейного СВТ, не мали права не викластись на повну. Адже команда зібралась просто таки чудова, об’єднавши і бувалих калиняків, що вже провели не один СВТ, і, перепрошую за оксюморон, молодших старших пластунів та пластунок, що горіли ідеєю відновити славу та популярність СВТ.

“Та який він найкращий табір, на який хочуть потрапити усі юнаки та юначки?” -  на хвильку задумались ми і, не довго запрягаючи, взялися до справи.

Завдання було двояке: з одного боку, важливо було зберегти впізнаваний “дух СВТ”, що формувався десятиліттями – за цю частину звичайно ж відповідала “стара гвардія”; з іншого – хотілося, аби вайб оновленого СВТ відповідав запитам сучасного юнацтва – тут вже цілком покладалися на “молодших”. 

Робили все, як книжка пише. Причому реальна книжка! Адже ще в 2014 році підготували “Методичку СВТ”, де систематизовано, на основі відгуків та рекомендацій комендантів СВТ різних років, зібрали та виклали детальну покрокову інструкцію з організації табору. Яке ж це було правильне рішення тоді! Книжка допомогла менше думати про буденні речі і натомість зосередитись на справах творчих, щоб удосконалити і осучаснити табір.

Та ідеї - ідеями, а чи не найбільшим нашим викликом, звичайно ж, було привернути увагу до СВТ юнацтва, яке, треба визнати - цілком справедливо, здебільшого не знало про СВТ абсолютно нічого. Звідти й досить агресивна промо-кампанія. Розпочавши все з власного ж квітневого футбольного змагу імени Степана Охримовича для юнаків, продовжили турне Святами Весни, де невеликими, але яскравими групками у стильних рожевеньких футболочках із таборовою символікою невимушено хоч і не зовсім приховано хантили майбутніх таборовиків. Спрацювали на відмінно: на табір приїхало 40 учасників (17 дівчат та 23 хлопців). Скажіть, будь ласка, друзі: звідки ви знали, що 40 - це улюблена кількість таборовиків для калиняків?.. 🥹

Отже, почався СВТ. Ні з чим не зрівняти ці перші відчуття: після всіх цих довгих місяців підготовки, планувань, організацій, ти стоїш на таборовій площі у передчутті чогось прекрасного. Та особисто для мене найкраще - це просто бути на СВТ серед друзів та насолоджуватись кожною митю.

Перший день, правда, виявився не з найпростіших. Все через рясну зливу, яку не(по)года вирішила нам підкинути. Але ж ми - пластуни, і в нас немає поганої погоди! Тож дружно, (майже) без паніки серед юнаків, які ще не до кінця перелаштувались з домашнього затишку на таборовий побут, часом піджартовуючи та допомагаючи одне одному, випробування дощем витримали і успішно розтаборувались.

А далі… далі почались таборові будні і багато-багато спорту і фізичної вправності. А серед видів спорту, представлених на СВТ-2024, як і 50 років тому, були “відбиванка, копанка, різні біги та скоки, стук-пук” - так, принаймні, тоді називали звичні нашому вуху волейбол, футбол, біг, стрибки та пінг-понг. Були й менш традиційні кошиківка (баскетбол) та алтимат (фризбі). Не обійшлось, звичайно, без культових для СВТ смуг - “насолод” та “перешкод” (хто був - зрозуміє, чому в лапках). Був і не зовсім звичний СВТлон (Есветлон, за аналогією з біатлоном, тріатлоном), у яких таборовики мали продемонструвати неабияку витривалість, вправність, стійкість та силу волі. Хай переможці були не завжди очевидними, але точно заслуженими.

Відчуваю, багатьох цікавить, як баскетбол опинився на СВТ та як все вдалось організувати? Ідея створити баскетбольний майданчик виникла досить спонтанно, майже жартома, під час однієї з наших вечірніх онлайн-нарад. Ні сіло, ні впало Олекса Микитко, відомий у вузьких колах своїми мега-ідеями, каже: “А скільки бетону треба, щоб зробити на СВТ справжній майданчик для стрітболу?” Думаю, у більшості, як і в мене, перше ставлення до цього було не просто скептичним, а межувало з безумством. Та помаленько, завдяки перевіреному роками таланту Олекси переконувати, всі разом ми пройшли шлях від повного несприйняття цієї здавалось би абсолютно нереальної і навіть дикої ідеї аж до моменту, коли з лопатами стояли над тим майданчиком і заливали бетон для закріплення щита. Хай і не реалізували до кінця все, що планували, та, як показали після таборові відгуки, ідея з баскетом юнакам однозначно зайшла. Тож обов’язково допрацюємо всі моменти, щоб наступного разу отримати від баскету тільки кайф.

Однозначно сподобались таборовикам і настільні ігри від бюро ігор “ТакаМака”, що заповнювали та прикрашали наші таборові трудобудні, особливо у дощову погоду.

Були на СВТ й інші цікаві гутірки. Зокрема й про дрони, на яких таборовики не тільки дізнались багато цікавого про виготовлення та застосування дронів, а й мали змогу повправлятись на симуляторі та спробувати себе в ролі пілотів реальних БПЛА. Були й супер-цікаві гутірки про велосипеди, що вразили абсолютну більшість таборовиків, про що вони не змогли змовчати у післятаборових відгуках.

Та не спортом єдиним, звичайно ж. Треба ж іноді й відпочивати. А відпочивати та розважатись на СВТ завжди вміли! Інакше ноги б моєї тут не було! Це й імпрезки перед їжею (завжди любив складати ці пісеньки!), і Козацький день, сповнений різноманітних народних традицій, і ватри - щоразу на різні теми.

Кожна ватра - це щось особливе і незабутнє. Та найпам’ятнішими, напевно, вийшли три вечірні імпрези: гостьова ватра “СВТ має талант”, “Козацьке весілля” та феєричне нічне відкриття Олімпійських ігор. Все було: сцена, музичні інструменти, круті пісні, запальні танці, колоритні ведучі. Та по-особливому вразило вогняне шоу від майбутніх першунів табору - Олександри та Юрка. Аж мурашки по тілу, коли думками повертаюсь у ті чудові миті.

Так і пролетіли 13 днів таборування. Ось вже й табір згорнуто, терен прибрано, наплічники спаковано. Завершився ще один СВТ. Особливий. Ювілейний. “Золотий”. Цікаво, скільки ще таборів можуть похизуватись такою тяглістю? Та ювілей точно не останній. Як і табір. Адже цьогоріч ряди шанувальників СВТ отримали чудове поповнення. А значить СВТівським традиціям жити! Бо СВТ нікого не залишає буйдужим. “СВТ у серці твому буде назавжди”. Не знаю, як хто, а я хочу ще!! Тож до зустрічі на СВТ!