Історії з життя

Моя подруга десь нарила ці смішні історії. Було б приємно, а за одно і весело пчитати ваші історії, чи ваших знайомих, друзів, батьків... А для початку прочитайте ці.....(жінки розповідають про своїх чоловіків)

- У мого почесухи, коли встає на роботу. Відбувається це так - будильник
дзвонить, він відразу піднімається і сидячи на ліжку чухається із закритими очима
хвилин 5. За цей час я його вже готова убити, тому що шкрябаніє в повній
тиші, це просто жах!
- Мій теж чухається, причому скрізь, де волосся росте, а не ростуть вони у нього
тільки на долонях і п'ятах. Мене теж дратує. Відучити не виходить ніяк.
- Мій, коли говорить по телефону (особливо з своєю мамою), починає відразу
жерти що-небудь. На тому кінці дроту ніхто нічого не розуміє із-за його
жування і хлюпання. Особливо подобається яблучко або помідор. Щоб вже точно
ні слова було не розібрати. Всі по сто разів перепитують, він по сто разів
повторює. Всіх це вже дратує, а йому, заразі, хоч би що...Сміється...
- А мій залишає щодня вчорашні труси там, де йому доведеться.
-А мій жахливо любить після роботи сісти на диван, включити телевізор і
спустити по коліна штани!!! Може просидіти так годину, а може у такому вигляді
полежати лягти і при цьому час від часу чухає собі ноги і повторює:
“Ой, як я люблю так лежати/сидіти, Як хорошоо-о... ніжки відпочивають“ Я ось
тільки не зрозумію, чому штани зовсім-то не зняти??? Це ж і зручніше і
приємніше
...Він ще в носі колупається, не можу відучити. І вдень і вночі
палець так у нього і тягнеться.....Говорю:“ Як що корисне відкопаєш -
свисни!“
...тепер пригадала про свого рідного братика.
Дружина його розповідає, він пукає перед сном в ліжку а потім накриває
дружину ковдрою з головою.....І тримає.....Нюхай мол... Вбила б
Або насіннячка нагризатиме, а в роті лушпиння накопичить. Потім
говорить дружині, йди поцілую. А сам в процесі їй в рот все лушпиння виштовхне
І при цій скотинячій поведінці найчудовіший чоловік, якого я
тільки бачила.

- ...Це ще що! Приходить додому, сідати в крісло перед телевізором, стягує
з однієї ноги ноский, але не до кінця, а щоб на одному пальці бовтався. І ось
так “невимушено помахуючи“ шкарпеткою дивиться телевізор. Щастя, що хоч
шкарпетки не смердять ))).

....А у мене одна молода неодружена (поки що) людина винайшла смішний спосіб
прати шкарпетки. У бутль з під води (6 літрів) заливається гаряча вода і
пару ложок порошку, а потім закритий бутель кидається в багажник і він з нею
катається вдень. Говорить, що потім залишається тільки прополоскати...

...Ще ось пригадала, мій теж подушку між ніг став уві сні затискати
(маленьку таку). А на ній бантики розв'язуються весь час - задолбалась
завязивть вранці.
... Але мій ще і все переверне, коли щось шукає.
А нюхає не тільки шкарпетки, але і труси свої.
Коли миється, проводить пальцем собі між полупопиць і потім
цей палець розглядає: він так перевіряє чисто помився чи ні.
якщо на пальці ні чого не бачить - тоді нюхає його. Тіпа
ретельніший контроль.

що не є, а чиста правда. подібних історій на кожному кроці, але як до діла, то немає що й написати

Люди, ну невже я цю тему лише для себе створила???????? Невже ці історії не викликали у вас хоч якихось емоцій? ну негативних навіть, чи позитивних, чи злісних, чи ще якихось? А ви своїх історій не маєте? З таборів, ще звідкись....Це звісно не стосується Сабо і Enigmи. Я не знаю... ну..

Та йой, Ірка, не баїсь, народ ше просто, напевно, розпирає від твоїх історій , нема сил згадти/придумати шось своє... Але ше буде

Я згадала смішну історію, яка, правда, для мене спочатку смішною не була.... Цього року ми з рівенськими друзями-пластунами, як і минулого року вирішили святкувати Новий рік на Чорногорі. Звичайно добиралися звичним маршрутом з семома пересадками до Франика, а потім на автобусі до прикордонної застави в с.Шибене. Автобус їхав в напрямку Верховини, але вийти нам потрібно було раніше на розвилці.
Відповідно всі були втомлені від безсонної ночі та потягів, тому час від часу дрімали, потім прокидалися, потім знову дрімали. Де саме нам потрібно було виходити хлопці знали погано і більше орієнтувалися по якихось зовнішніх ознаках.

І ось.... Вони побачили ті ознаки і оперативно зібралися і вийшли. Людей була купа......Наплічники вигрузили....помахали гарненько ручкою автобусу....

Коли це сниться мені сон, що дзвонить телефон....Але виявилося, що то не сон, а реальність. я прокидаюся і чую голос Олега, нашого провідника, який каже: "Альона, зупиняй автобус і виходь." Я подумала, що він жартівник, що не може з заднього сидіння водієві сказати, щоб той автобус зупинив?!

Коли я оглянулася, а моїх друзів в автобусі немає, людей мало. я почала кричати, щоб зупинили автобус, і відкрили багажник, бо там мій наплечник, а разом з тим розпитувала, де поділися мої друзі. наплечника не було, як і друзів...

Як виявилося, вони вийшли вже досить давно, а мене забули, коли екстимально вигружалися з автобуса.

Тому довелося мені розім"яти ноги перед мандрівочкою на Чорногору і повернутися 4 км до місця, де на мене лишилися чекати.

ось така тепер смішна історія

ги-ги Усталість...
У людей, які приймають участь у мультигонках є одна рекомендація, яку бажано брати на озброєння - коли вночі лягаєте подрімати, не забувайте включити ліхтарик - так Вас легше знайдуть члени машої команди
А суть ось у чому - гонки ці мінімум на 24 години, ну і такий тепм мало-хто витримує. Тому присідають відпочити десь під деревом, і засипають на довго, і зовнішні роздразники просто зникають. Ходить навіть легенда, що один чувак заснув на велосипедів, з'їхав з дороги, впав, але далі продовжував спати

Нічо собі смішна Та ваші напевно не виходили з маршрутки, а вилітали (тікали) як при пожежі Ше повезло, шо телефон працював і зв"язок був, а то би 4км не обійшлося точно

Вилітали Може й так але прогулялася я добре.... Потім, коли я прийла ми загрузилися в стару "Ниву" та поїхали до прикордонників. а по дорозі наш водій розповідав про довколишні "достопремечатєльності", про свої фазенди, а які щзе не його, то бабки, або діда - одним словом- місцевий магнат.

згалада щойно ще одну смішну історію. в мене на роботі ввімкнений/на ICQ і я одночасно спілкуюся з різними людьми, з друзями та з колегами, а також з тими, які роблять для нас певний вид роботи.

ось спілкувалася я з другом в суто неформальній обстановці...
він пише, що пообідав, а я пишу, що з"їла тістечко Наполеон і випила кави та й щаслива. і відправляю це нашому Фундаційному верстальнику. я довго сміялася зі своєї помилки. але добре, що він нормальний чувак і все зрозумів.

ось такі казуси.

Нда Я думаю йому було прікольно дізнатися, що ти їла. Ось так з ходу)))) Круто))) У мене теж пару таких історій було з аською, та нажаль не пригадується мені їхній зміст((

а я свої історії не буду писати, бо .... ще не придумав

А ти ліпше не придумуй, а поробуй згадати....

просто мені правду писати не можна, а то декому можу бути зле, і мені теж, навіть якщо імене не буду вказувати.

Ох, посмішив, конспіратор. І історій смішних уже можеш і не розповідати